Іванна Навроцька: «Хоровий спів – це творчість»

Студентка 5 курсу медичного факультету Іванна Навроцька співає в університетському хорі з часу його заснування. Пригадую нашу зустріч на репетиції, куди я прийшла, щоб написати про хоровий колектив – важливу ланку університетського життя. Іванна тоді навчалася на 2 курсі. Розповіла, що співати в хорі їй подобається, що це духовно, інтелектуально збагачує, що між учасниками хору панує товариська, приязна атмосфера. Звичайно, часу, вільного від навчання, в студента-медика небагато, але і в найщільнішому графіку завжди можна викроїти кілька годин для творчості. А хоровий спів – це творчість.

– Для тепер уже старшокурсниці Іванни Навроцької співати в хорі, як і колись, – потреба душі?

– Зазвичай збираємося на репетицію двічі на тиждень. Мені дуже подобається наш колектив, подобається співати й слухати чистий спів. Виконуємо різноманітні пісні – і давні, і сучасні. Популярність здобула, приміром, різдвяна програма хору, з якою виступили на фестивалі «Різдво у серці» в палаці культури «Березіль» ім. Леся Курбаса. Гарною традицією стало вітати керівників університету, колективи кафедр і всіх працівників з новорічно-різдвяними святами колядками та щедрівками. Співаємо з натхненням і слухачі це відчувають, нагороджуючи нас оплесками. З кожним роком хор, яким нині керує випускник ТДМУ, лікар-інтерн Тарас Бідованець, зростає професійно та творчо, кожен наш виступ дарує заряд позитивної енергії. Навчанню моє захоплення лише сприяє.

– Кажуть, коли душа співає – вона творить добро. З добром асоціюється й професія лікаря, адже процес лікування – це, за відомим висловом, зорганізоване втілення добра. Ви мріяли стати лікарем з дитинства?

– Малою я любила гратися в лікаря Айболитя: надавала першу медичну допомогу братам нашим меншим – котикам, собачкам, інших тваринкам. Після школи вирішила вступати до медичного коледжу, щоб допомагати людям. Навчалася у Чортківському державному медичному коледжі, потім працювала фельдшером ФАПу. Пацієнти зверталися з різними скаргами на здоров’я, тож надавала кваліфіковану медичну допомогу. Робота подобалася, але медик повинен поповнювати та вдосконалювати власні знання й уміння, не зупинятися на досягнутому. Через п’ять місяців подала документи для вступу до ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського. Обрала його з-поміж усіх медичних вишів, бо чула багато гарних відгуків про ТДМУ, про те, що тут прекрасні умови для навчання, компетентні та досвідчені викладачі, а студенти на Всеукраїнських олімпіадах з фахових дисциплін демонструють високий рівень знань і відмінні практичні навички. Мама мій вибір схвалила, зауваживши, що Тернопіль порівняно недалеко і я зможу частіше приїжджати додому. Для мене це теж було важливо.

– Звідки ви родом?

– Із села Голотки Підволочиського району. Я виросла в прийомній сім’ї, яка стала для мене рідною, зігріта душевним теплом та оточена батьківською турботою. Любов, турбота і допомога – на цих засадах побудована наша сім’я. Мій рідний тато помер від раку й я пообіцяла собі, що, ставши медиком, допомагатиму людям виявляти онкологічні захворювання на ранніх стадіях, коли є всі шанси побороти недугу.

– І докладаєте якнайбільше зусиль на шляху до своєї мрії – стати лікарем високої кваліфікації?

– Так, старанно навчаюся, відвідую студентський науковий гурток з патфізіології під керівництвом доцента Володимира Євгеновича Пелиха. Дуже подобається також хірургія, фтизіатрія, наркологія, терапія, педіатрія. Загалом медицина – цікава наука.

Для успішного навчання та гарного відпочинку в нашому університеті створені всі умови. До послуг студентів – велика сучасна бібліотека, зручні гуртожитки. Приміром, у гуртожитку №3, де мешкаю, кімнати відремонтовані, затишні. І з сусідками по кімнаті пощастило. Вони мені, як сестри.

– Рідних сестер чи братів маєте?

– У мене двоє старших братів і сестра. Всі вже створили власні сім’ї. Підростають шестеро племінників.

– Літня виробнича практика – важлива складова підготовки лікаря. Де проходитимете її?

– У лікувальних закладах Тернополя мала практику.

– Які маєте захоплення, крім співу?

– Подобається робити людям гарні стрижки, які підкреслюють їхню індивідуальність. Читати романи. Останній з прочитаних – «Відьма з Портобелло» Пауло Коельйо, цікава філософська історія про жінку із сильним характером. На канікулах планую прочитати твори «Хірург» і «Асистент» письменниці Тесс Геррітсен.

– Де проведете канікули?

– Удома. Є духовна потреба побути з батьками, побачитися з братами та сестрою, з племінниками, яких ніжно люблю.

Лідія ХМІЛЯР

Поділитися...
Share on Facebook
Facebook
Share on Google+
Google+
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin