Ярослав Матійців: «Анестезіолог – професія, яка охоплює майже всі галузі медичної сфери»

Ярослав МАТІЙЦІВ – лікар-інтерн-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії

Лікар-інтерн-анестезіолог Ярослав Матійців робить перші кроки професійного становлення під пильним поглядом старших наставників. У колег відділення анестезіології та інтенсивної терапії є справді чого повчитися. Їх досвід – неоціненний, вони вирвали з тенет смерті не одне людське життя.

– Ярославе, чому обрали саме анестезіологію?

– Під час навчання зрозумів, що анестезіолог – це професія, яка охоплює майже всі галузі медичної сфери. Аби бути справжнім професіоналом своєї справи, потрібно знати біохімію, патофізіологію, анатомію, хірургію, гінекологію. Це всеохоплююча професія, яка стикається з усіма сферами медицини.

У нашому відділенні ніколи не нудно, завжди трапляються різні випадки, лікар повинен блискавично прийняти рішення, щоб допомогти хворому.

Прийшовши на роботу, ти ніколи не знаєш, що саме на тебе чекає сьогодні. Мені дуже подобається робота анестезіолога.

– Ніколи не шкодували про власний вибір?

– У правильності власного вибору переконався, щойно став студентом. Мені подобалося навчання, з цікавістю слухав старших колег і наставників. Особливо цінними для мене були відвідини університетської лікарні. Нам, студентам, було цікаво спостерігати, як працюють старші колеги, наші викладачі намагалися передати все найкраще, що здобули за роки роботи з хворими.

У лікарні безпосередньо на практиці бачили, як відбувається лікувальний процес, а також мали нагоду поспостерігати за клінічною картиною тієї чи іншої недуги. При спілкуванні з пацієнтами вивчали симптоми та намагалися встановити правильний діагноз. Викладачі перевіряли наші навички й запитували про наші дії в тій чи іншій ситуації, чи правильно вибирали спосіб лікування.

Студентські роки згадую з особливою теплотою, вдалося багато чого навчитися. Дуже вдячний усьому професорсько-викладацькому складові університету. У нас працюють справжні фахівці своєї справи!

– Що найбільше запам’яталося зі студентських часів?

– Будучи студентом четвертого курсу, мали заняття на станції швидкої допомоги, разом з лікарями їздили на виклики. Вже під кінець занять, коли всі збиралися додому, я вирішив залишитися, а раптом, гадаю, трапиться цікавий випадок. Мов у воду дивився! За кілька хвилин приходить повідомлення, що на підприємстві з робітником трапилося нещастя: його голову затисло між валами. Ми негайно виїхали на виклик, не можна було гаяти ні секунди. Вже потім з’ясувалося, що лихо трапилося з моїм знайомим, але я його не впізнав, бо він був увесь закривавлений. На щастя, його вдалося врятувати, щоправда, він залишився без вуха, але порівняно з можливою трагедією, це дрібниця.

– Який випадок вам запам’ятався найбільше?

– Це було ще до університету. Мабуть, я тоді навчався у 10 класі. Прогулювався центральною частиною міста й побачив, як з вікна випав чоловік. Він дуже сильно постраждав. Тоді я не розгубився й почав надавати домедичну допомогу, як вчили на уроках з медицини, допоки не приїхала швидка. На жаль, я не знаю подальшої долі цього чоловіка, маю сподівання, що він вижив-таки.

– Маєте якесь захоплення?

– Дуже люблю готувати їсти. Моя коронна страва вдома й на природі – запечена риба. Якщо збираємося кудись з друзями, завжди готую її я.

– Яка ваша улюблена страва?

– Шашлики.

– Що найголовніше в кожній справі?

– Виконувати її з душею.

– Робота для вас це…

– … бездоганне виконання своїх обов’язків.

– Чим найбільше пишаєтеся?

– Своєю дружиною.

– Про що не шкодуєте?

– Що обрав саме анестезіологію.

– Ваша улюблена кінострічка?

– Дуже люблю старі радянські фільми на кшталт «Діамантової руки». Вислови з старих фільмів пам’ятаю й досі.

– Який фільм дивилися кілька разів і він вам не набрид?

– «Великий куш» з Гаєм Річі у головній ролі.

– Якщо б мали мільйон доларів, на що б його витратили?

– Мабуть, вклав би їх з користю, приміром, у якусь справу. Завжди мріяв про свій ресторан на березі ставу.

– Щастя для вас?

– Щоб рідні та близькі були здоровими.

– Чи доводилось вам колись за чимось шкодувати?

– Ні, ніколи. Живу за принципом: все, що не трапляється – на краще.

– Успіх – це?

– Для кожного він різний.

– На вашу думку, що обов’язково кожна людина повинна зробити у своєму житті?

– Знайти себе та досягти високих результатів у тій галузі, яка є її покликанням.

– Якщо була б можливість змінити життя та повернути час назад, що б зробили?

– Нічого б не міняв.

– Маєте якусь традицію, якщо випадає можливість, поїхати на відпочинок?

– Відвідую історичні пам’ятки, обов’язково куштую страви у тамтешньому кафе. Маю традицію привозити з кожної поїздки пивні ґальби.

Мар’яна СУСІДКО,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)

Поділитися...
Share on Facebook
Facebook
Share on Google+
Google+
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin