У пріоритеті – розвиток мережі сучасних сільських амбулаторій сімейної медицини

Реформування первинної ланки охорони здоров’я – процес нелегкий, а почасти й доволі болісний. На Тернопільщині впродовж кількох років створювали власну модель сімейної медицини, долаючи труднощі й перешкоди. Всі сили сконцентрували на модернізацію первинної ланки, завдяки раціональному використанню вже наявних ресурсів. На створення сільської мережі первинної ланки Тернопілля й держава виділила чималу суму. Головне завдання тепер – ефективно використати ці кошти.

Найперше, що вдалося, – сформувати нову структуру первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. Хоча збереглися в нас різні форми – дільничний педіатр і дільничний терапевт, – розповідає заступник начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Лідія Чайковська. – На початкових етапах визначили основні засади реформування системи охорони здоров’я Тернопільщини з огляду на загальнодержавні положення, але з урахуванням власних підходів до ситуації на місцевому рівні. В основу проведених реформ були закладені потреби конкретної громади, населеного пункту. Найбільш продуктивними виявилися 2010-2014 роки. У більшості медичних закладів первинного рівня області відбулися масштабні зміни. Так при центральних районних і міських лікарнях створили 20 центрів первинної медико-санітарної допомоги, які згодом набули юридичного статусу. 2014 року зміцнили матеріально-технічну базу ФАПів та амбулаторій, оновили 432 ФАПи, у 60 провели ремонти за єврозразком. Реорганізували 44 ФАПи, які обслуговують понад тисячу мешканців, в амбулаторії загальної практики-сімейної медицини. До послуг пацієнтів стало 159 таких амбулаторій.

Розвитку сімейної медицини на Тернопільщині сприяло й належне кадрове забезпечення кваліфікованими фахівцями, адже щороку в медичну галузь вливалося нове поповнення терапевтів і педіатрів, випускників Тернопільського медичного університету, а також Чортківського та Кременецького медичних училищ.

Медичний університет одразу долучився до процесу перетворення дільничних терапевтів і педіатрів на сімейних лікарів. Була створена кафедра сімейної медицини й в рамках спільної угоди системну перепідготовку за шестимісячною програмою проходили наші дільничні терапевти та педіатри. Ще один спільний проект, який стартував у ТДМУ й нині, напевно, єдиний у всій Україні – це навчально-практичні центри первинної медико-санітарної допомоги. Це – зразки тих, які повинні бути у сільській місцевості. Загалом тоді відкрили п’ять навчально-практичних центрів у різних районах області. До створення таких сільських медзакладів долучилися й деякі місцеві сільські громади, адже їх облаштували за усіма вимогами сучасної медицини й сільські мешканці отримали повноцінне медичне обслуговування. Кожен з п’яти таких центрів облаштований за типовим проектом. Це – ошатний двоповерховий будиночок з євроремонтом, На першому поверсі – кабінет лікаря. Крім ліків та інструментів, є новітній електрокардіограф і комп’ютер. Стоматологічний кабінет оснащено не гірше, ніж у місті: сучасна стоматологічна установка, набір інструментів, пломбувальні матеріали. Обладнано центр сучасними телекомунікаційними технологіями, по Skype можна спілкуватися з фахівцями університетської лікарні На другому поверсі – житлова кімната та кухня, створені побутові умови для сімейного лікаря-практиканта. Вигода від таких центрів – обопільна. Студенти отримують знання та практичний досвід, а пацієнти – якісну медичну послугу. Якщо студент пройшов стажування в такій навчальній амбулаторій – це, по суті, вже готовий до роботи сформований фахівець.

Нині в області працює 689 сімейних лікарів, хоча 2-3 роки тому їх було вдвічі менше. За цим параметром Тернопільщина посідає п’яте місце в державі.

Наразі в області налічують 24 центри первинної медико-санітарної допомоги, шість з них діють у складі об’єднаних територіальних громад. Деякі громади вирішили створити свої центри ПМСД, і це їхнє право, якщо вони готові виділяти кошти на утримання центрів. Загалом на Тернопільщині діє 215 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини, 16 з яких – у місті Тернополі та 734 фельдшерсько-акушерські й фельдшерські пункти. Тернопільщина – одна з небагатьох областей, де на «первинці» існує доволі високий рівень укомплектування кадрами – 85 відсотків, й надалі заохочуємо молодих спеціалістів до роботи саме в сільській місцевості. Найбільш потреба у сімейних лікарях – у Кременецькому, Лановецькому, Шумському районах. Непоодинокі такі випадки, коли працівники, які віддали десятки років медицині, виїжджають за кордон, бо не в змозі утримувати сім’ю, їдуть туди, де краще – в Східну Європу, країни Балтії. Звісно, незважаючи на кадрові проблеми, не можемо залишити деякі населені пункти без лікарів, там працюють сумісники, але проблема в тому, що коли є свій сімейний лікар, якого вже знають люди у цьому селі, а він – усі їхні проблеми, то більше ґарантій, що все буде гаразд зі здоров’ям людей. Для сумісника ж це є додаткове навантаження, хоча він й отримує гроші, але йому нелегко надати послуги своїм та ще й сусідам. Тому й робимо наголос на випускників.

Торік налагодили співпрацю з Тернопільським державним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського, і нині, коли маємо вільне працевлаштування, заохочуємо молодих спеціалістів до роботи в сільській місцевості привабливими умовами – помешканням з усіма зручностями тощо. На створення спроможних мереж первинної ланки в області держава виділила додатково 224 мільйони гривень і ми повинні ефективно розподілити ці кошти, зваживши на всі чинники. Плануємо за ці надходження побудувати 19 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини із житлом для фахівців, забезпечивши їм не лише робоче місце, а й помешкання. Цього року фахівці управління охорони здоров’я вже зорганізовували зустріч з майбутніми сімейними лікарями та розказували їм про ці перспективи, прагнення наблизитися до світових стандартів. Тому й створюємо комфортні умови праці, забезпечуємо медичною технікою сімейного лікаря, одночасно оптимізовуючи вторинну ланку меддопомоги, яка не повинна займатися первинним прийомом хворих. Скажімо, плануємо будувати амбулаторію сімейного лікаря із житлом у селі Стрижанці Бережанського, в Трибухівцях Бучацького, Більче-Золотому, Зозулинцях Борщівського, Базаринцях Збаразького районів. Це ті села, де є амбулаторії сімейної практики, але вони існують якщо не в якихось пристосованих приміщеннях то в аварійному стані. Нині не вигідно вкладати кошти в їхню реконструкцію, бо краще побудувати нові за типовим проектом, де одна частина – це робоча зона для сімейного лікаря, а інша – помешкання. Маємо створити такі комфортні умови для сімейного лікаря, щоб він затримався в тій амбулаторії, а не поїхав у пошуку кращого життя, відпрацювавши три роки.

За словами Лідії Чайковської, всі центри ПМСД області, крім Борщівського, завершили процедуру перетворення в комунальні некомерційні підприємства, отримали ліцензію на медичну практику та подали пакет документів на обслуговування краян Національною службою здоров’я. Наші сімейні лікарі на сто відсотків забезпечені комп’ютерами, які придбали за кошти громад, місцевих бюджетів, з інших надходжень. Обласна рада виділила 500 тисяч на створення електронного реєстру пацієнтів області, виділені кошти із субвенції для широкосмугового Інтернету до кожного населеного пункту, де функціонує заклад сімейної медицини.

Уже підписано 628 тисяч декларацій про вибір лікаря, який надає первинну меддопомогу. Це є 59 відсотків від усього населення області. Наразі маємо проблему з підписанням декларацій, бо лише половина краян їх уклала. Якщо ж сімейний лікар не зможе оформити 1800 декларацій, а це та кількість, яку декларує держава для його повноцінної роботи, то він не отримає від держави фінансування, а відповідно й заробітну платню. Тому сімейні лікарі нині проводять роз’яснювальну роботу серед пацієнтів. Зараз «сімейники» перейшли до практики подвірних обходів, відвідують мешканців багатоквартирних будинків, хоча водночас це забирає й їхній особистий час, та час, коли вони проводять роботу з пацієнтами. Також виникла така проблема, коли не всі сімейні лікарі можуть підписати 1800 декларацій, бо перед мешканцями постала проблема вибору лікаря. За нових умов право голосу має пацієнт, який сам вирішує, до кого йти. І якщо лікар його не влаштовує, він може розірвати угоду. Негаразди є й у лікарів, які вийшли з декретної відпустки і не мають своїх пацієнтів, вони не можуть набрати цю кількість. За той час їхніх пацієнтів обслуговував інший лікар, тож вони уклали декларації з ним. Важко молодим сімейним лікарям, які нещодавно закінчили вищий заклад освіти та не мають досвіду. Хоча зароджується й здорова конкуренція між лікарями, власне до чого й прагнули в процесі реформи.

Лариса ЛУКАЩУК