У лікуванні цукрового діабету важливий самоконтроль

Кількість хворих на цукровий діабет у світі вже перевищила 200 мільйонів осіб. Щодо Тернопільщини, то на диспансерному обліку нині перебуває понад 30 тисяч хворих на діабет. Щорічно медики реєструють майже три тисячі нових випадків.

У своїй практиці я не зустрічала пацієнта, який після того, як дізнався, що захворів на цукровий діабет, не відчув би себе пригніченим чи безпомічним. Люди по-різному реагують, почувши діагноз: хтось впадає у відчай, у когось з’являється депресія, але байдужих до свого здоров’я немає. Звісно, впродовж життя кожного дня прокидатися з думкою про діабет – це дуже велике психічне навантаження. Тому всі недужі тяжко переносять своє захворювання. І ось у цій ситуації дуже важливою є позиція лікаря, який повинен навчити пацієнта найперше усвідомити свій стан, а відтак сформувати модель поведінки, яка ґрунтуватиметься на постулаті: «Якщо з цукровим діабетом не «співпрацювати», то вже не хворий керуватиме собою, а недуга!»

Завдання лікаря – навчити, переконати людину, що з цукровим діабетом можна «домовитися», бо організм завжди має додаткові ресурси для конструктивного співіснування з хворобою, варто його просто розбудити. Я завжди нагадую про це своїм пацієнтам. Можливо, позитивні зміни, як-от, скажімо, відмова від алкоголю чи паління, реалізація життєвих планів і задумів стануть тим пусковим механізмом, який не дасть недузі цілком заволодіти вами. Навчіться радіти простим, здавалося б, речам – найменшому успіху, посмішці, сонячному дню. Життя з діабетом – це довга дорога і у силах людини зробити її якомога комфортнішою.

Відомо, що є чотири основних принципи лікування цукрового діабету: досягнення компенсації, насамперед вуглеводного обміну, нормалізація або покращення працездатності; запобігання розвитку ускладнень; нормалізація маси тіла. Ці принципи забезпечує низка методів лікування: дієта, медикаментозні препарати (сюди належать й таблетовані цукрознижуючі засоби та/або інсулінотерапія), фітотерапія, дозовані фізичні навантаження, фізіотерапевтичні процедури, а також контроль і самоконтроль. Саме останній метод є найбільш важливим, позаяк лише пацієнт, уважно прислухаючись до свого організму й ретельно виконуючи настанови лікаря, зможе запобігти або пригальмувати розвиток гострих і хронічних ускладнень цукрового діабету.

Великий давньогрецький лікар Гіппократ стверджував: «Мистецтво медицини містить три речі: лікаря, хворобу та хворого». Але інший не менш відомий вчений Парацельс уже через кілька століть довів, що «Все лікарське мистецтво можна викинути на смітник, якщо хворий не хоче брати участь разом з лікарем в процесі лікування власного захворювання». Отож пацієнт повинен захотіти навчитися повноцінно жити зі своєю хворобою та активно працювати для поліпшення власного стану.

Досить часто у пацієнтів виникають запитання: «Що це за захворювання – цукровий діабет?», «Які ознаки цієї хвороби?», «Як її лікувати?», «Чи можна запобігти розвиткові ускладнень?», «Що можна робити в домашніх умовах?», «Коли слід терміново звертатися до лікаря?». Спробую коротко відповісти.

Про цукровий діабет можна мовити як про захворювання обміну речовин. Основною ознакою його є гіперглікемія, яка виникає внаслідок того, що підшлункова залоза не виділяє інсулін або його виділяє, але замало чи організм не хоче на нього реагувати.

Ознаки гіперглікемії (підвищеного рівня цукру в крові) – це часті сечовипускання, сухість у роті, спрага, підвищення, а потім відсутність апетиту, свербіж шкіри та статевих органів, зміна маси тіла, загальна слабкість. Якщо виявленні подібні симптоми, потрібно найперше визначити рівень глікемії. Якщо ви не хворіли на цукровий діабет і вперше виявили гіперглікемію, то слід негайно звернутися до ендокринолога задля уточнення діагнозу та визначення тактики лікування захворювання.

У випадках, коли людина хворіє на цукровий діабет, варто подумати про можливі погрішності в дієті, пригадати, чи не отримане адекватне цукрознижуюче лікування, проаналізувати чи не було стресів, загострення супутніх захворювань, враховуючи рівень глікемії збільшити дозу інсуліну короткої дії (якщо отримуєте інсулінотерапію) перед їжею чи звернутися до лікуючого лікаря.

Запобігти гіперглікемії вам допоможе дотримання не таких уже й важких правил: дієта, проведення дозованих фізичних навантажень, уникнення конфліктних ситуацій, вчасна та адекватна цукрознижуюча терапія.

Пацієнти повинні пам’ятати, що гіпоглікемія (зниження цукру крові) є не лише шкідливою, але й небезпечною тим, що може призвести до швидкої або раптової втрати свідомості. Для цього потрібно знати ознаки гіпоглікемії: це відчуття голоду, головний біль, пітливість, тремор рук, запаморочення. За наявності цих ознак можна з’їсти цукерку, випити сік чи солодкий чай, визначити рівень глікемії, проаналізувати можливі причини виникнення цієї ситуації, зателефонувати вашому лікарю, позаяк може виникнути необхідність призначення додаткового лікування. Аби запобігти гіпоглікемії та її наслідкам, не слід забувати про те, що цукрознижуюча терапія завжди має бути пов’язана з прийомом їжі (до під час або після, залежно від цукрознижуючого препарату); фізичні навантаження слід контролювати, члени сім’ї, сусіди чи колеги повинні пройти інструктаж та навчені діям, які вони виконають при виникненні гіпоглікемії, яку ви не зможете контролювати, зокрема, ввести глюкагон.

Неодноразово я згадувала про необхідність визначення рівня глікемії. Цей метод обстеження є найбільш точним при проведенні в лабораторіях медичних закладів. Проте не завжди зручно ходити чи їздити в лабораторію. В домашніх умовах доречніше користуватися індивідуальними глюкометрами. Але хворі часто запитують: «Який глюкометр обрати?», «Як правильно вимірювати рівень глікемії?», «Як часто вимірювати рівень глікемії?». Я б рекомендувала купувати глюкоментри лише у спеціалізованих закладах – аптеках, медико-технічних центрах і такі, до яких зможете купувати тест-смужки (останні є одноразовими, інакше без них глюкометр стане лише елементом декору вашого помешкання).

Важливим є й правила вимірювання рівня глікемії: палець повинен бути чистим, сухим, теплим, нанести легкий укол одноразовим ланцетом або голкою; менш болючим буде місце збоку пальця ближче до нігтя; крапля повинна бути висячою, необхідно накрити все індикаторне місце смужки.

Рівень глікемії доцільно визначати натще, через дві години й більше після прийому їжі або при появі ознак гіпо- чи гіперглікемії.

Цільовими рівнями глікемії є: глікемія натще (10-12 годин до їжі) – 5,0-7,2 ммоль/л; глікемія постпрандіальна (через дві години після їжі) – 10 ммоль/л.

Частота вимірів глікемії визначається станом хворого та видом цукрознижуючої терапії: хворим на ЦД 2 типу (дієтотерапія, лікування таблетованими цукрознижуючими препаратами, стабільна інсулінотерапія) – двічі-тричі на тиждень, інтенсивна інсулінотерапія, лабільний цукровий діабет – 3-4-7 разів на день.

Доцільним є ведення щоденника із записом у ньому відповідних показників і поміток, які б вказали на фактори, що могли вплинути на рівень глікемії.

Моніторинг глікемії можна проводити також за допомогою глюкозо-моніторуючої системи (GMS). 2000 вимірів глікемії протягом доби (тривалість 3-5 днів) стануть надзвичайно корисними під час корекції цукрознижуючої терапії та при необхідності дозволять змінити спосіб життя й дієту. Ця система є в ендокринологічному відділенні університетської лікарні, щоправда, єдиним її недоліком є вартість одноразових аксесуарів.

Не слід забувати про наявність в арсеналі діабетика й непрямих методів контролю вуглеводного обміну. Позаяк нирки пропускають цукор у сечу, коли рівень глікемії перевищує 9-10 ммоль/л, то глюкозурія скаже про наявність можливої декомпенсації цукрового діабету. Проте кількість цукру в сечі не відображує точну кількість його в крові.

Бувають випадки, коли в сечі з’являється ацетон. Ймовірними причинами цього може бути тривала гіперглікемія (коли рівень глюкози в крові перевищує 15-16 ммоль/л упродовж декількох днів на тлі зловживання продуктами, які містять жир) чи гіпоглікемія – «голодний» ацетон.

Рівень глюкози в крові свідчить лише про компенсацію вуглеводного обміну в момент визначення глікемії. З прогностичною метою використовують визначення глікованого гемоглобіну. Цей показник вкаже на компенсацію вуглеводного обміну протягом останніх трьох місяців. Тому його рівень рекомендовано контролювати щоквартально. Цільовий рівень – HbA1C < 7,0 %.

Якщо не лікувати чи не контролювати цукровий діабет, то наслідки можуть бути доволі серйозними – інфаркт чи інсульт, ниркова недостатність, ґанґрена чи сліпота.

Ускладнення, так само, як і початок хвороби, можуть розвиватися бурхливо, частіше це стосується гострих ускладнень або без видимих симптомів, коли зміни можна виявити лише при медичному (лабораторно-інструментальному) обстеженні.

Знання про власний організм і про захворювання допоможуть вчасно виявити небезпечну ситуацію або запобігти її розвиткові. З цією метою слід звернути увагу на деякі особливості запобігання розвитку чи прогресування ускладнень цукрового діабету.

При захворюваннях серцево-судинної системи необхідно щоденно контролювати глікемію у хворих, що отримують інсулін або препарати сульфонілсечовини, важливо запобігти розвитку явних і безсимтомних гіпоглікемій, утримувати нормальний артеріальний тиск та нормальний рівень холестерину.

Якщо величина артеріального тиску не відповідає його цільовим рівням (<130/80 мм рт.ст.), слід подумати про зниження ваги, підвищити фізичну активність, зменшити кількість споживання солі з їжею, обмежити споживання алкоголю, відмовитися від куріння; уникати стресів та дотримуватися призначеної медикаментозної терапії.

Найбільш частою причиною хронічної хвороби нирок є цукровий діабет.

Появу змін з боку очей хворий відчуває, як правило, при розвитку катаракти. Проте ретинопатія (діабетичне пошкодження сітківки) може проявитися пізно – при загрозі втрати або втраті зору. Тому обов’язковим повинен бути не лише ретельний контроль глікемії, але й щорічне дослідження сітківки лікарем-офтальмологом.

Одним з ефективних методів лікування цукрового діабету є дозовані фізичні навантаження, які збільшують засвоєння глюкози тканинами; покращують чутливість до інсуліну, зменшують потребу в цукрознижуючих препаратах, покращують кровообіг.

Незважаючи на певні позитивні моменти, які виникають під час дозованих фізичних навантажень, не слід забувати, що ними можна займатися лише за умов компенсації цукрового діабету, відсутності, вираженого ураження серцево-судинної систем, ознак недостатності нирок, крововиливів на очному дні, обізнаності пацієнта.

Аби запобігти гіпоглікемії, необхідно додатково вживати вуглеводи до та після занять спортом (15 г легкозасвоюваних вуглеводів на кожні 40 хв. фізичних навантажень). Якщо заняття триваліші години, то знизити дозу інсуліну тривалої дії на 20-50%, вимірювати рівень глікемії до під час та після фізичного навантаження. До слова, існує дуже широкий спектр фізичних навантажень рекомендованих для діабетиків. Це – гімнастика: дихальна, у положенні лежачи, сидячи, на місці, у русі, інтенсивна (гантелі, еспандер, шведська стінка), cамомасаж, хода повільна і у швидкому темпі, біг, заняття на велоергометрі, рухові та рухливі ігри. Щоправда, не можна забувати, що фізичні навантаження повинні бути індивідуальними, проводитися під контролем спеціаліста та регулярно, а головне – приносити задоволення й не виснажувати організм «діабетика».

Самоконтроль і самодопомога перетворює хворого в активного партнера лікуючого лікаря. Самоконтроль і самодопомога є найбільш ефективними методами запобігання ускладненням і прогресуванню захворювання.

Лариса МАРТИНЮК,

доцент кафедри внутрішньої медицини №2 ТНМУ