Уперше виконали ендопротезування грудного відділу аорти

Те, що інтервенційні технології є операціями вибору та нових можливостей за складних серцево-судинних патологій, засвідчує випадок, який нещодавно трапився в університетській лікарні. До медзакладу доправили пацієнтку 45-ти років. Лікарі діагностували в неї симптомний тромб грудного відділу аорти, який ускладнився відривом частинки тромбу та оклюзією термінального відділу аорти тромбом-емболом. Для успішного виконання оперативного втручання долучили дві хірургічні бригади: інтервенційних і судинних хірургів, зокрема, й фахівців Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського. Це – завідувач відділення інтервенційної радіології Тернопільської університетської лікарні Богдан Маслій, завідувач відділення судинної хірургії Володимир Сергєєв, судинний хірург Дмитро Буднік, анестезіолог Вадим Міщук, хірург Інна Ненашко, медичні сестри – Надія Бакалець, Оксана Смолинець та професор кафедри хірургії №2 ТНМУ Святослав Костів.

Для спеціалістів університетської лікарні таке оперативне втручання, коли довелося виконувати операційний доступ до аорти за допомогою тимчасового судинного протезу, було вперше, та й в Україні подібна практика поки що – рідкість.

– Тромб у грудному відділі аорти без видимого пошкодження судинної стінки – доволі неординарна ситуація, – каже завідувач відділення інтервенційної радіології Тернопільської університетської лікарні Богдан Маслій. – Як правило, такі випадки трапляються за аневризми аорти або ж за дисекції, тобто, стану, коли можна спостерігати розрив стінки аорти. Це підтверджували й дані комп’ютерної томографії, які не виявили особливих пошкоджень. Хоча розуміли й те, що під тромбом можлива якась тріщина чи надрив інтими, через що він почав «наростати». Отож проводити відкрите хірургічне втручання було доволі небезпечно, бо саме місце розташування, коли поруч серце, дуга аорти, великі судини, створювали значні ризики, які загрожували б великою крововтратою та тяжкими ускладненнями. Тому колегіально обрали найбільш прийнятний варіант – ендоваскулярне протезування за допомогою стент-графту. Щоправда, потрібного розміру цього пристрою в нас не було, але знайшли його у Чернівецькому кардіодиспансері й завдяки злагодженим діям наших і буковинських фахівців отримали його вчасно. Пацієнтці стент-графт імплантували безкоштовно, завдяки державній програмі (вартість подібних пристроїв в Україні сягає до 10 тисяч доларів, а за кордоном така операція ще дорожча в кілька разів).

 Як розповів Богдан Маслій, сама процедура імплантації виявилася також доволі складною, адже тромб міг відірватися й за рухом крові опинитися в судині будь-якого органу черевної порожнини або тазу, уразивши його. До того ж конституція пацієнтки не дозволяла імплантувати стент стандартним доступом через судини стегна, бо вони були невеликого розміру – лише шість міліметрів, тоді, коли система доправлення становить 8 мм. Відтак довелося долучити ще одну бригаду судинних хірургів, робота яких полягала в забезпеченні зручного доступу для проведення стент-графту.

 Взагалі ж оперативне втручання відбувалося в кілька етапів. Спочатку виконали ще одну операцію, встановивши тимчасовий кардіостимулятор. З його допомогою з’явилася можливість керувати частотою серцевих скорочень і серцевим викидом з тим, аби на момент роздування стент-графту він не змістився в дистальні відділи аорти. Крім того, катетеризували ліву підключичну артерію, вставивши туди катетер, який слугував маркером для позиціонування стента. Через цей катетер контрастували й аорту. Коли хірурги пересвідчилися, що встановили стент-графт, зробили ще одне контрольне контрастування для перевірки успішності операції. Вся бригада хірургів дуже переживала, щоб після розкриття стент-графу тромб не відірвався, адже він, по суті, перебував у висячому стані. Задля цього інтервенційним методом ще й перевірили гілки аорти – верхню брижову артерію та черевний стовбур і ниркові артерії. На щастя, всі судини були вільні, тромб не відірвався. Тепер він знаходиться між стінкою судини та стент-графту. Завершальний етап – судинні хірурги зашили отвір у судині й видалили надлишки протезу. Рану зашили та поставили дренажі. Наразі пацієнтка в задовільному стані. Звісно, вона ще буде під домашнім, але пильним спостереженням лікарів, та її життю вже нічого не загрожує.

Святослав КОСТІВ, професор кафедри хірургії №2 ТНМУ:

Святослав КОСТІВ, професор кафедри хірургії №2 ТНМУ

«Група хірургічних захворювань грудної аорти є складною патологією, яка зазвичай вимагає проведення відкритих оперативних втручань із застосуванням систем штучного кровообігу та може супроводжуватися розвитком загрозливих для життя ускладнень як в інтраопераційному, так і в післяопераційному періодах. Використання сучасних методів діагностики, як-от мультиспіральна комп’ютерна томографія в ангіорежимі та рентгенконтрастна ангіографія, дозволяють вчасно виявити патологію та провести хірургічну корекцію. Впровадження в клінічну практику ендоваскулярних методів лікування патології периферичних і магістральних артерій розширює можливості реконструктивних втручань, покращує віддалені результати та зменшує кількість післяопераційних ускладнень. Такий чинник, як малотравматичність цієї процедури дозволяє проводити відновлення кровотоку в пацієнтів з важкою супутньою патологією.

У клініці судинної хірургії Тернопільської університетської лікарні широко впроваджені в практику гібридні реконструктивні втручання на магістральних артеріях супра- та інтраінгвінального артеріальних сегментів, що включають відкриті оперативні втручання з відновленням магістрального кровоплину та одночасну ендоваскулярну ліквідацію оклюзійно-стенотичного процесу в дистальних артеріального русла.

Застосування судинних ендопротезів розширює спектр оперативних втручань у пацієнтів з патологією грудної та черевної аорти й дозволяє надавати хірургічну допомогу відповідно до сучасних міжнародних стандартів лікування артеріальної патології».

Галина НЕКРОТЮК, прооперована пацієнтка:

«Як розповіли мені лікарі, в таку ситуацію я потрапила через гіпертонічну хворобу, яка доволі часто супроводжувалася високим артеріальним тиском. Звідти й проблеми із судинами. Я лікувалася у флеболога, часто боліли ноги, а коли вже зовсім не сила було терпіти, звернулася до фахівців університетської лікарні. Навіть не уявляла, чим це може завершитися, але лікарі пояснили мені всю загрозливість, а я щиро вірила в їхній професіоналізм. І як відаєте, інтуїція мене не підвела. Вдячна Всевишньому, що привів мене саме до університетської лікарні, бо я була в доволі критичному стані, але золоті руки хірургів, сучасні технологічні можливості здатні творити дива, тому вже доволі добре почуваюся. Вдома виконуватиму всі приписи лікарів. Наразі ж хочу висловити найщиріші слова подяки всім своїм рятівникам, які вдруге повернули мені життя. Як можна висловити словами мої відчуття, які переповнюють душу! Велика вдячність усім, хто долучився до мого одужання, – медичним сестрам, молодшому медичному персоналу. Хай у них у житті все складається якнайкраще. Бажаю всім здоров’я, Божої опіки та сил і терпіння й надалі рятувати людські життя.

Лариса ЛУКАЩУК