Так усе починалося

Ігор МИСУЛА – член першої редколегії «Медичної академії», нині – завідувач кафедри медичної реабілітації, професор, читає один з перших номерів газети

1997 року з’явилася потреба створити газету, яку б випускали на поліграфічній базі нашої академії та яка б інформувала краян про життя навчального закладу. Це було складне завдання, адже досвіду такої роботи серед працівників університету не було, а поліграфічний відділ тільки-но почали створювати. Робити перший крок завжди важко, особливо в царині, яка відрізняється від безпосередньої професійної діяльності.

Зробити цей крок було доручено нам, чотирьом викладачам академії: доцентам М. Закалюжному, І. Майданюк, докторові меднаук І. Мисулі та професорові В. Шманьку. Нам було поставлено чітке завдання, що перший номер газети повинен вийти на початку навчального року – у вересні 1997-го. Постало питання – як назвати газету, з чого почати, які рубрики повинні бути, яка повинна бути періодичність виходу, яку стратегію закласти в її розвиток? Часу ж, по суті, не було, щоб довго думати. Нас четверо викладачів зібралися на перше засідання редакційної колегії та впродовж трьох годин дискутували щодо питань, які перед нами виникли, але дати відповіді на всі з них одразу було неможливо. Тоді ми звернулися до ректора, професора Леоніда Ковальчука й очільник ВНЗ запропонував назвати газету «Медична академія», а епіграфом до видання обрати слова, які він прочитав на колибі у Карпатах: «Мислити – і творити добро!». Запропонував впровадити на початку періодичність виходу газети – один раз на місяць, а в подальшому один раз на два тижні. Газету вирішено було випускати у нашому видавництві, яке назвали «Укрмедкнига», для цього закупили нові комп’ютери, принтери та деяке поліграфічне обладнання, прийняли на роботу відповідних фахівців. Видавництво на той час розташовувалося на другому поверсі адміністративного корпусу біля кафедри патологічної фізіології та займало лише дві кімнати. Ми часто радилися з працівниками видавництва щодо технічного оформлення нашої газети.

У першому номері наша редколегія вирішила розмістити матеріали зі звіту ректора на серпневій вченій раді 1997 року, що на той час було новизною. Крім того, 1997 року академія святкувала своє 40-річчя з дня заснування, тому з’явився задум розмістити у газеті інтерв’ю з корифеями нашого навчального закладу: професорами Ю.Т. Коморовським, О.О. Марковою, М.П. Скакуном, К.В. Ковановим, І.О. Ситником, А.І. Локаєм. Їм усім поставили три запитання: 1. Яку подію у житті академії вважаєте найпам’ятнішою? 2. Що незвичного відбулося за час Вашої роботи? 3. Ваші побажання студентам і генерації молодих вчених? Відповіді наших корифеїв були пронизані мудрістю, життєвим досвідом, щирістю та цікавою інформацією з життя нашої альма-матер. У цьому ж числі видання на свій страх і ризик вирішили розмістити дружні шаржі випускників 1972 року на наших викладачів, але без підписів, щоб читачі самі здогадалися, хто на них зображений. Відгуки читачів щодо цього матеріалу були позитивні. У цьому ж номері наша редколегія розмістила матеріал про роботу студентського наукового товариства, поради щодо підтримання здорового способу життя та лірично-філософські вірші тодішньої студентки 2-го курсу Т. Барвінської, яка зараз працює лікарем-судово-медичним експертом-гістологом у Тернопільському бюро судово-медичної експертизи.

З нетерпінням чекали на відгуки про перший номер нашої газети. Наступного дня нас уже вітали і телефоном, і під час зустрічей з успішним виходом «Медичної академії». Це нам надало впевненості й сили для подальшої роботи. Почали розробляти цікаві форми інтерв’ю з викладачами у вигляді продовження речень, кросворди, в яких слова були пов’язані з історією та життям університету, запропонували публікувати статті викладачів на різні медико-соціальні теми, матеріали з історії університету і т.д.

З часом наша газета набула популярності серед мешканців області, на неї відкрили передплату. І зараз, коли «Медична академія» за якістю та поліграфією не поступається відомим українським газетам, ми, ті, хто були першими членами її редколегії, відчуваємо й свою причетність до цього.

Ігор МИСУЛА, завідувач кафедри

медичної реабілітації, професор ТДМУ