Сергій Кучеренко: «Гумор – найкраща зброя у боротьбі зі стресом»

Анестезіологія – це непроста галузь, коли лік поставлений на секунди, хвилини й від правильного лікарського рішення залежить життя пацієнтів. Взаємозв’язок лікар-недужий тут дуже тісний.

– Щодня у твоїх руках знаходиться чиєсь життя і ти несеш шалений тягар відповідальності. Повірте, це не може проходити безслідно, а гумор – найкраща зброя у боротьбі зі стресом і вигоранням, – розповідає лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії Сергій Кучеренко.

– Сергію Володимировичу, чому обрали анестезіологію, а не іншу сферу медицини?

– Анестезіолог – це професія, яка охоплює майже всі галузі медичної сфери. Аби бути справжнім професіоналом своєї справи, потрібно знати біохімію, патофізіологію, анатомію, хірургію, гінекологію. Це – всеохоплююча професія, яка стикається з усіма сферами медицини. Це був мій вибір і мені було цікаво. Дуже люблю свою роботу.

– Спостерігається тенденція, що анестезіологами переважно стають чоловіки, а не жінки. Чому?

– Тут немає гендерної спрямованості, але робота важка психологічно. У медицині, особливо в анестезіології, є синдром вигорання. Це процес, коли людина багато працює, часто стикається зі смертю. Бувають ситуації, в яких потрібно прийняти рішення протягом 10-20 секунд, щоб встановити діагноз і врятувати людину. Жінки більше емоційні, ніж чоловіки, тому анестезіологію вони обирають рідше.

– Можете зараз згадати про якийсь особливий для вас випадок?

– Усе життя у відділенні побудоване на екстремальних ситуаціях. По суті, не буває дня, який пройшов би без певних випадків. Це пов’язано не лише з пацієнтами, а й організацією роботи. До того ж у відділенні лікуються переважно недужі зі складними захворюваннями та їх ускладненнями, почасти трапляються люди в дуже важкому стані, яких доправляють, приміром, після складних ДТП. Також привозять недужих з районних лікарень. Тому дуже часто доводиться миттєво реагувати та приймати єдино правильне рішення.

Загалом для мене кожен випадок особливий. Найприємніші випадки – це ті, коли пацієнт одужав. Ось, наприклад, у неділю купував на ринку молоко, продавець мене впізнала, казала, що лікував її сина, дякувала.

– Скажіть, а у критичних випадках, коли життя хворого висить на волосині, у двобої зі смертю виграє майстерність лікаря чи все таки Божа воля, що людина не до кінця виконала своє земне призначення?

– Лікарю не можна вирішувати долю, чи людині жити, чи ні. Навіть у, здавалося б, дуже важких ситуаціях, коли шанси мізерні й ти, як медик, розумієш, що може закінчитися сумно, але робиш усе можливе. Справді, дуже часто трапляється так, що людина виживає всупереч. Пригадую, пацієнта, якого привезли до нас у критичному стані після того, як він випив оцтової кислоти. На щастя, нам вдалося його врятувати, хоча мало хто на це вже й сподівався…

– Траплялися ситуації, коли ви хотіли залишити професію?

– Ні. Ніколи не хотів полишити цю спеціальність. Вважаю, що обрав правильно фах.

– Ваш син за фахом теж лікар, ви підтримали його вибір піти у медицину?

– Дав йому змогу побачити на власні очі, як працює кожне відділення в університетській лікарні, щоб він знав, з чим матиме справу у майбутньому. Син вирішив, що стане психіатром. Дуже поважаю його вибір. Вважаю, що професійний шлях потрібно обирати за покликом серця, лише тоді можна стати справжнім майстром своєї справи.

– У ЗМІ зараз активно обговорюється медична реформа Як самі ставитеся до цих перетворень?

– Важко так одразу сказати. Анестезіологія – завжди буде жити. Все залежатиме від кількості пацієнтів. Якщо наразі фінансують ліжко-місця у медичних закладах, то за новою реформою кошти підуть за пацієнтом. Людина сама вибиратиме, до якої лікарні звернутися.

– В яких міжнародних клініках хотіли б постажуватися?

– У Швеції та Норвегії. Це доволі високорозвинені країни, гадаю, там є багато чому повчитися. До речі, середня тривалість життя в Швеції вважається однією з найвищих в Європі.

– Що найважливіше, на ваш погляд, у медицині?

– Як мовив Гіппократ, у медицині є три речі, які лікують: ніж, корінь і слово. Ніж – хірургія, корінь – терапія, слово – це є все. Як правило, спілкуючись з пацієнтом перед операцією, у більшості всі заспокоюються. Між пацієнтом і лікарем має бути довіра.

10 листопада Сергій Кучеренко відсвяткував свій ювілей. Колеги та друзі надсилають йому щирі вітання:

Ваш ювілей – не тільки ваше свято,

Радіють ваші рідні й друзі теж.

Хай Бог пошле іще років багато,

Здоров’я, щастя, радості без меж!

Нехай добром наповнюється хата,

Достатком, щирістю і сонячним теплом.

Хай буде вірних друзів в ній багато,

Прихильна доля огорта крилом.

А весни будуть світлі, легкокрилі,

Не буде втоми лагідним рукам.

Нехай здійсниться те, що не збулося

І добре серце не підкориться рокам!

Мар’яна СУСІДКО

Поділитись:Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInEmail this to someonePrint this page