Світлана Ястремська: «Міжнародне співробітництво розширює професійні обрії вітчизняного медсестринства»

Відбулося засідання регіональної ради відзнаки за професіоналізм і милосердя «Орден Святого Пантелеймона». Відкритим голосуванням члени ради визначили номінантів на цю нагороду.

Номінація «Найкращий лікар» – професор ТДМУ, лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки Володимир Васильович Бігуняк.

Номінація «Новатор охорони здоров’я» – головний лікар КУТОР «Більче-Золотецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» Любомир Васильович Синоверський.

Номінація «Служіння суспільству» – доцент кафедри дитячих хвороб з дитячою хірургією ТДМУ, голова Тернопільського осередку «Всеукраїнське об’єднання «Медики Майдану» Тамара Олександрівна Воронцова.

Номінація «Служіння суспільству» – почесний громадянин міста Тернополя Михайло Ярославович Стасів (посмертно). Останні роки був заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності Тернопільського центру первинної медико-санітарної допомоги, у вересні 2014 року пішов добровольцем у зону АТО, де протягом 13 місяців надавав меддопомогу і рятував життя пораненим.

Номінація «Міжнародне співробітництво у галузі охорони здоров’я» – доцент нашого університету, директор навчально-наукового інституту медсестринства ТДМУ Світлана Олександрівна Ястремська.

Серед розмаїття вітчизняних відзнак, якими удостоюють за діяльність у професійній сфері, є особлива. Це – орден Святого Пантелеймона. Його кавалерами стають люди, які своїм життям і невтомною працею творять сьогодення нашої медицини заради благородної мети – збереження та зміцнення здоров’я українців. Серед кандидатів на нагороду у номінації «Міжнародне співробітництво у галузі охорони здоров’я» – доцент нашого університету, директор навчально-наукового інституту медсестринства ТДМУ Світлана Олександрівна Ястремська. Свою професійну діяльність вона присвятила медсестринству й вважає, що медичні сестри України і є тією рушійною силою, яка стане в авангарді реформ вітчизняної охорони здоров’я. Досягнути цієї амбітної мети можна вдосконаленням професійної освіти, сформувавши оптимальну модель розвитку медсестринства, яка ґрунтується на міжнародній співпраці та найкращих надбаннях світового й європейського досвіду. В Тернопільському медичному університеті створені всі можливості, щоб запозичувати найкращі напрацювання зарубіжних колег, а також брати участь у спільних міжнародних проектах.

Своє покликання стати медиком Світлана Ястремська зреалізувала в Чортківському медичному коледжі. 1988 року завершила навчання на факультеті «Сестринська справа», ставши дипломованим спеціалістом. І одразу ж влилася у великий колектив тодішньої Тернопільської обласної лікарні. П’ять років пропрацювала медичною сестрою в торакальному відділенні.

– Потреба отримати більше знань, стати кваліфікованим фахівцем спонукала мене вступати до медичного вишу, – каже Світлана Ястремська, – але, як завжди, не вистачило півбала, отож вирішила спробувати власні сили у педагогічному ВНЗ. І вступила на споріднений з медичною наукою біологічний факультет Тернопільського педінституту, де здобула фах вчителя хімії та біології. Я навіть встигла впродовж шести років попрацювати у школі, де й здобула педагогічний досвід. А згодом захистила кандидатську дисертацію з біохімії. Отримала ступінь кандидата біологічних наук й мене запросили на місце праці в Тернопільський медичний університет на кафедру біохімії. Коли в нашому університеті зорганізовували навчально-науковий інститут медсестринства, тодішній ректор ТДМУ, професор Леонід Якимович Ковальчук запропонував мені, як фахівцеві з медсестринською освітою, взяти участь в організації цього структурного підрозділу, мотивуючи це тим, що медсестер повинні навчати медсестри, а не лікарі. Бо й справді, хто краще зрозуміє та знає специфіку медсестринського процесу, ніж медична сестра. А у мене ще й був досвід педагогічної діяльності. Пройшовши всі щаблі медсестринської роботи, мала змогу побачити увесь медсестринський процес, як мовиться, зсередини. Крім того, люблю свою першу професію медсестри, а здобувши ще й педагогічний фах, мені було цікаво втілити в життя нові ідеї в сфері своєї професійної компетенції, мала велике бажання докласти власні зусилля, аби підняти професійний імідж медсестринства.

Але нові часи диктували вже нові умови. Основною вимогою нового структурного підрозділу ТДМУ було створити можливості для підготовки висококваліфікованої медичної сестри, фахівця нової формації. Адже з’явилися нові технології в охороні здоров’я, нові методи діагностики та лікування, а відтак виникла потреба у нових стандартах рівня медсестринського догляду й опіки. І вітчизняна охорона здоров’я уже потребувала створення нової моделі фахівця, який обізнаний з базовими потребами людини, основами профілактичної медицини, аспектами екології, знається на маркетингу медичних послуг, знайомий з менеджментом, може претендувати на лідерство в медсестринстві. За словами Світлани Олександрівни, коли вона обійняла посаду директора ННІ медсестринства ТДМУ, то розпочала зі створення нових навчальних програм, спільно з колегами-викладачами реформували навчальні плани, оновили й визначили головні стратегії та методологічні засади навчального процесу в медсестринстві. Відтак запровадили вищу освіту для медсестер, зокрема, втілили проект навчання магістрів-медсестринства. Відвідуючи закордонні навчальні заклади, побачили, як там здійснюють їхню підготовку без відриву від основного місця роботи, й собі запозичили цей досвід, запровадивши таку форму, як дистанційне навчання. Ясна річ, довелося чимало потрудитися, щоб організувати цей напрям, але разом з колективом однодумців-викладачів вдалося охопити чималий пласт роботи, створити новий інтернет-ресурс, наповнивши його методологічними матеріалами. Отож з 2008 року в ННІ медсестринства ТДМУ навчають за цією програмою бакалаврів, а з 2010 року – вже магістрів медсестринства. Водночас продовжували співпрацю з іноземними закладами-партнерами, налагоджували стосунки з колегами, аби запозичити сучасні тенденції медсестринської освіти. Так, співпрацюючи з Канадським університетом в Едмонтоні, ННІ медсестринства розробив спільний проект – елективний курс з посттравматичного стресового розладу, який набув своєї актуальності з початком військових дій на сході України.

– Нині чимало людей як військових, так і цивільних мешканців з територій, де тривають активні бойові дії, страждають від хронічного стресу, – каже Світлана Олександрівна, – і їм потрібно вміло надавати кваліфіковану меддопомогу. Зрозуміло, що й медичні сестри залучені до цієї діяльності, першими зустрічають такого пацієнта й проводять з ним чимало часу. Вигравши ґрант, який профінансував уряд Канади, ми апробували цей елективний курс у навчальному процесі в нашому інституті. Нині вже пройшли всі етапи апробації, підготовлені тренери для викладацької роботи з цього курсу, підготували посібник, який затвердило Міністерство охорони здоров’я України, студенти отримують ґрунтовні знання. Аби не полишати роботу в цій царині, вирішили підготувати ще один ґрант і нас підтримав уряд канадської провінції Альберта. Йдеться про освоєння навичок роботи медичних сестер з людьми, які мають вади слуху. Це теж та категорія осіб, які потребують пильної уваги та професійного догляду. 2017 року ми стали переможцями чергового ґранту, організованого за підтримки Альянсу глухих і слабочуючих Канади та України, розробивши ще один курс для медсестер, присвячений медсестринському супроводу людей з вадами слуху.

Потреба українського суспільства в такому виді меддопомоги як паліативно-хоспісна вже давно визріла. Але як з’ясувалося, медичний персонал не завжди готовий до роботи з хворими у термінальній стадії. Тому й ввели в ННІ медсестринства курс паліативно-хоспісної допомоги, аби студенти могли вивчити всі ази паліативного догляду, практично освоїли цей напрямок, щоб згодом кваліфіковано надавати допомогу людям з обмеженим прогнозом життя як в медичному закладі, так і в домашніх умовах.

– Ця ланка медсестринського догляду, по суті, була відсутня в українській охороні здоров’я, тому намагаємося наздогнати та активно освоїти її, адже лише на Тернопільщині майже п’ять тисяч осіб щорічно потребують паліативно-хоспісної допомоги, – ділиться думками директор. – У цьому контексті хочу згадати проект «Матра», в роботі якого взяли участь п’ять навчальних закладів України, серед яких був й наш університет. Під час роботи у проекті, ми побачили, що люди з обмеженим прогнозом життя й інкурабельними хворобами в країнах Євросоюзу та США не залишені на самоті, а охоплені паліативною допомогою. Ідея щодо створення в Україні служби паліативно-хоспісної допомоги визріла й у нас та вилилася у першу науково-практичну конференцію за цією тематикою, яку провели в ТДМУ на базі нашого інституту. У форумі взяли участь представники МОЗ України, зокрема, колишній міністр охорони здоров’я Василь Князевич. На цьому заході відбулася знакова для охорони здоров’я країни подія – заснування Всеукраїнської ліги паліативної та хоспісної допомоги, а також був створений Тернопільський осередок цієї громадської організації. Звісно, ми вивчили досвід інших країн, зокрема, великою делегацією побували у хоспісах Польщі, США, аби зрозуміти, як там організовано цей вид меддопомоги та в який спосіб навчають медичний персонал. І згодом самі створили програму з паліативної та хоспісної допомоги й ввели її у навчальні плани для підготовки магістрів і бакалаврів медсестринства. Коли відбувся перший випуск цих фахівців, ми були у числі тих, хто зініціював створення в нашому краї першого закладу такого типу – медичну установу паліативної допомоги «Тернопільська обласна лікарня «Хоспіс». І зараз тісно співпрацюємо з хоспісом. Майбутні медичні сестри, бакалаври проходять там виробничу практику, а також займаються волонтерською діяльністю.

Ще один вектор діяльності ННІ медсестринства – створення умов і підґрунтя для розвитку наукової роботи у сфері медсестринства. Зокрема, успішно діють спільні з канадськими фахівцями проекти з розмаїтої тематики, приміром, оцінки болю у пацієнтів, медсестринського догляду за хворими з артеріальною гіпертензією. Така дослідницька наукова діяльність знайшла своє відображення у низці наукових праць, методичних матеріалів, і звісно, втілена у практичне медсестринство.

Нині ж усі зусилля викладацького складу ННІ медсестринства ТДМУ спрямовані на те, щоб привести навчальні програми підготовки фахівців медсестринства з вищою освітою до світових стандартів. Центральною фігурою в процесі підготовки молодших медичних спеціалістів є медична сестра з вищим рівнем медсестринської освіти – магістр, доктор філософії. У розвинених країнах світу права, обов’язки та професійні функції медичної сестри значно ширші, ніж ті, що передбачені вітчизняним законодавством. Медсестри з таким рівнем підготовки наділені не лише суто медсестринськими обов’язками, а й займають посади менеджерів лікувальних закладів, проводять науково-дослідницьку роботу з проблем медсестринства, здійснюють фахову педагогічну діяльність у вищих медичних навчальних закладах. Медсестра в зарубіжних закладах охорони здоров’я не помічник лікаря, а його партнер.

– Сподіваємося, що реформи, які нині запроваджує нове керівництво МОЗ України, торкнуться без сумніву й медсестринської ланки, – ділиться роздумами Світлана Олександрівна. – У планах профільного Міністерства – створення медичних закладів, хоспісів, геріатричних будинків, центрів сестринського догляду, де головним персоналом будуть медичні сестри і з середньою спеціальною, і з вищою освітою. Отож є очевидним, що реформована медицина вимагатиме висококваліфікованого молодшого медичного спеціаліста. Тому без постійного руху вперед, розвитку сучасну медичну сестру важко уявити. І ми допомагаємо їй утвердитися в нових умовах, акумулючи найкращий досвід зарубіжних і вітчизняних медсестринських шкіл. Свідченням цього є той факт, що наші медичні сестри підтверджують свої дипломи на теренах європейського та американського медичного простору, успішно витримуючи конкуренцію з іноземними фахівцями. Це і є результат роботи нашого колективу. Нині в нашому університеті створені всі можливості запозичувати найкращі напрацювання зарубіжних колег. Хочу наголосити, що вітчизняна додипломна освіта є достатньо конкурентоспроможною, гідною, особливо у контексті прийдешніх реформ охорони здоров’я.

Лариса ЛУКАЩУК,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)

Поділитися...
Share on Facebook
Facebook
Share on Google+
Google+
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin