Різдво – це свято душі

Ще одне Новоріччя незабаром переступить поріг наших домівок. Це свято для всіх і для кожного зокрема. Скільки гарних і добросердечних слів мовимо один одному в ці новорічно-різдвяні дні! Бажаємо один одному гарного здоров’я, статків і злагоди у сім’ї. Яскраві блискітки новорічної ялинки, смачна кутя, приготовлена бабусею чи мамою, щедрий засів домівки сусідськими хлопчаками, щедрувальницька пісня на честь господаря та господині з побажаннями миру та злагоди усьому сімейству. Ці атрибути новорічно-різдвяних дійств відомі кожному з дитинства, а спогади про них гріють наші душі впродовж усього життя. Про традиції, звичаї зустрічі Нового року, святкування Різдва дізнавалися у розмові з фахівцями університетської лікарні.

Андрій ПІДГУРСЬКИЙ – лікар-кардіолог ПІТу

«У батьківській оселі святкувати починали ще у грудні»

– Для мене святкування Нового року, Різдва – це завжди щемкі спогади дитинства, очікування дива, якогось таїнства, – розповідає лікар-кардіолог ПІТу Андрій Підгурський. – У батьківській оселі в місті Дрогобич, де я народився, свято починалося ще у грудні, на католицьке Різдво. Хоча більшість різдвяних звичаїв у католиків нічим не відрізняються від традицій православних і греко-католицьких. У радянські часи відкрито святкувати Різдво, інші релігійні свята не було змоги. Але це не завадило нам урочисто його відзначати. Хоча для мене – це насамперед свято душі. Кожна людина святкує, як забажає, головне – відчути його душею. Пригадую, як напередодні Різдва, 24 грудня, ми всією родиною вирушали в католицький храм у центрі Дрогобича на службу Божу. З появою першої вечірньої зірки вся родина збиралася довкола святкового столу. Мама з бабусею готували традиційні 12 страв. У центрі стола була кутя, до якої додавали багато маку, меду, родзинок, горішків. Запалювали свічки, молилися перед їжею. Щоправда, є в нас під час Святвечора один святковий обряд, на відміну від православних християн, – це ламання облатки. Облаток – це тонка біла пластина, хліб Ісуса. Першим ламає облаток найстарший член сім’ї, у нас це був батько. При світлі свічок співали колядку, потім молилися перед їжею, а батько відламував і давав кожному шматочок облатки зі святковими побажаннями кожному з нашого сімейства. Коли я вже приїжджав до батьків зі своєю сім’єю, то облатку батько ділив на більше шматочків, бо за столом, окрім бабусі, брата та мами, з’явилися моя та дружина брата, донька, двоє синів брата. Всім батько бажав усіляких гараздів у новому році, здоров’я та успіхів на увесь рік. Після цього ми вже обдаровували один одного всілякими святковими побажаннями. Минув час і нині вже я за святковим столом ділюся облаткою з членами моєї родини. Хоча в нашій сім’ї святкуємо Різдво двічі, ще й 7 січня, бо дружина греко-католицької віри. Отож маємо можливість глибше відчути ці світлі дні, наповнені радістю та Божою благодаттю з вдячністю Господу за те, що збагнули суть свого головного призначення на цій землі – творити добро.

Юрій ФУТУЙМА – хірург, доцент кафедри хірургії №1 з урологією та малоінвазивною хірургією імені проф. Л.Я. Ковальчука

Відсвяткував в … операційній

Більшість з нас Новорічної ночі з келихом шампанського в руці й навіть згадувати не хочуть про роботу. Не для того святкують, щоб згадувати про хліб насущний. Передріздвяні клопоти, смачні страви та веселий настрій – це те, чим доводиться часто жертвувати представникам особливих професій. І медики чи не на першому місці у цьому списку. Ще навчаючись в медичному виші вони знають, що, обираючи професію лікаря чи медсестри, дають клятву бути на варті людського здоров’я – і вдень, і вночі, в будні й у свята.

Неординарних випадків за лікарську практику в хірурга, доцента кафедри хірургії №1 з урологією та малоінвазивною хірургією імені проф. Л.Я. Ковальчука Юрія Футуйми траплялося чимало. Адже за його плечима понад двадцять років у хірургії, тисячі оперативних втручань. Тож до такого режиму йому не звикати. Каже, що екстремальні ситуації та пісенна творчість додають сил у житті, а відчуття, що допоміг у критичній ситуації, – впевненості, що обрав професію, про яку мріяв.

Пригадує, як усією родиною зібралися за святковим столом. Він саме чергував по санавіації. Його святковий настрій порушив телефонний дзвінок – викликали в районну лікарню. В чоловіка – виразка шлунка, ускладнена профузною кровотечею. Потрібно було оперувати негайно, бо життя людини опинилося під загрозою. Тож цілу ніч провів тоді в операційній.

Лариса ЛУКАЩУК,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)