Росте на території музею-садиби Миколи Пирогова дуб, який висадили студенти нашого університету

Степан ЗАПОРОЖАН – проректор ТДМУ, професор біля дубка, який 2010 року посадили студенти ТДМУ

Студенти-третьокурсники другої, сімнадцятої, вісімнадцятої та дев’ятнадцятої груп, які навчаються на медичному факультеті ТДМУ, чудового весняного cуботнього дня відвідали Національний музей-садибу Миколи Пирогова у Вінниці. Тут, у селі Вишня під Вінницею (нині ця територія перебуває в межах міста), видатний хірург, педагог, батько військово-польової хірургії М. І. Пирогов жив і працював останні двадцять років свого життя.
Екскурсія розпочалася з будинку, в якому мешкав знаменитий лікар. Експозиція про його життя й творчість складається з 12 розділів, кожен з яких присвячений певному періоду життя та діяльності М.Пирогова: дитинство, юність, навчання у Московському університеті, робота в Дерптському (нині – місто Тарту, Естонія) університеті, Петербурзі, Одесі, Києві, у військових шпиталях під час війни на Кавказі та в Криму, наукова і лікарська діяльність у Вишні, куди зверталися хворі з близьких і далеких міст та сіл.
З цікавістю слухали студенти розповідь заслуженого працівника культури, старшого наукового працівника Національного музею-садиби М.І. Пирогова Марини Юкальчук, яка провела відвідувачів залами музею. Кожен експонат тут – безцінний, а деякі з них є раритетами світового значення, як-от, зокрема, прижиттєві видання праць та епістолярна спадщина Миколи Івановича, його нагороди й особисті речі, хірургічні інструменти, стародруки та медична література XVIII-XIX ст., живописні полотна, фотографії…
Перша зала – перша сторінка біографії видатного хірурга та вченого. Народився Микола Пирогов 25 листопада 1810 року в Москві в багатодітній сім’ї військового службовця. Чотирнадцятирічним хлопчиком вступив до медичного факультету Московського університету. Отримавши диплом, ще кілька років навчався за кордоном. До професорської діяльності готувався в професорському інституті при Дерптському університеті, який вважали найкращим у Росії. Тут, у хірургічній клініці, Пирогов пропрацював п’ять років, блискуче захистив докторську дисертацію і в 26 років був обраний професором Дерптського університету. Через кілька років молодого професора запросили очолити кафедру хірургії в Медико-хірургічній академії в Петербурзі. Тут він пише роботи з хірургії та анатомії, що прославили його ім’я, – «Повний курс прикладної анатомії людського тіла», «Топографічна анатомія» та інші. Одночасно Микола Пирогов працює над проблемою вивчення та використання парів ефірів для знеболювання при операціях.
Серед музейних експонатів, які характеризують цей період життя вченого, – складені ним анатомічні таблиці людського тіла, сконструйовані власноруч прилади для введення ефіру, маска для ефірного наркозу, лікарські інструменти.
Інший відділ присвячений участі М.І.Пирогова в Кримській війні, де він проявив себе не лише як блискучий хірург, а й як талановитий організатор медичної допомоги пораненим і хворим. Серед численних пацієнтів М.І. Пирогова, яким він врятував життя, були Д.І. Менделєєв – майбутній автор періодичного закону хімічних елементів, П.М. Кішка – матрос з Поділля, герой оборони Севастополя.
Багатогранній діяльності Миколи Івановича на війні присвячені картини Качергіна «М.Пирогов в тифозному бараці», «Поїздка на перев’язувальний пункт», скульптура В.В.Друзіна «М.І.Пирогов надає допомогу пораненому матросу на бастіоні» та інші експонати. Як відомо, він перший застосував крохмальну, а потім гіпсову пов’язку при складних переломах. Екскурсовод розповіла, що ідея накладання гіпсу на переломи виникла в Пирогова під час відвідин майстерні знайомого скульптора. Спостерігаючи за його роботою, Микола Іванович помітив, як швидко твердне гіпс. Його винахід – гіпсова пов’язка – врятував життя та здоров’я десятків тисяч людей. Адже раніше фіксувати нерухомо зламані кістки не вміли, дуже часто кінцівки зросталися неправильно й людина або залишалася калікою на все життя, або, в гіршому випадку, через нагноєння їй ампутували кінцівку.

Студенти розглядають хірургічні інструменти, які використовував Микола Пирогов

Студенти оглянули також експозицію, присвячену діяльності Пирогова-педагога. Після Кримської війни його призначили опікуном Одеського навчального округу, пізніше він отримав таку ж посаду в Києві. Вчений дбав про народну освіту й поплатився за свої прогресивні погляди. Коли в березні 1861 року цар відправив Пирогова у відставку, він переїхав до своєї садиби в селі Вишня, яку придбав заздалегідь, передбачаючи, мабуть, такий фінал своєї педагогічної кар’єри. Студенти побачили робочий кабінет Миколи Івановича, де він написав свої останні наукові праці, а також мемуари «Щоденник старого лікаря». Кабінет відновлений у тому вигляді, який мав за життя вченого.
Лише чотири рази Микола Іванович залишав на довший час свій сільський маєток. 1862 року йому доручили кураторство над молодими російськими вченими, які стажувалися за кордоном. Під час цього відрядження до Німеччини він консультував канцлера Отто фон Бісмарка, а в Італії успішно прооперував пораненого Джузеппе Гарібальді. У музеї зберігається картина В. Кузнєцова «М.І. Пирогов у Джузеппе Гарібальді» та лист генерала до лікаря, в якому він висловив свою вдячність.
Повернувшись до Вишні, Пирогов знову віддається лікарській справі – приймає та оперує хворих. Про Вишенський період життя вченого розповідають картини художників Д. Ольховського «М.І. Пирогов в садибі Вишня», В. Сидорука «М.І. Пирогов за роботою над «Щоденником старого доктора» та багато інших експонатів.
Під час франко-пруської (1870-1871 рр.) і російсько-турецької (1877-1878 рр.) війн як представник Червоного Хреста Микола Іванович інспектує санітарні заклади й займається організацією медичної служби на фронті. У травні 1881 року М.Пирогов приїхав до Москви на святкування 50-річного ювілею своєї наукової діяльності. Проте урочистості були затьмарені важкою недугою ювіляра. Життя його обірвалося 23 листопада того ж таки 1881-го.
Студенти побували в музеї-аптеці, яка після реконструкції має такий самий вигляд, як і за життя господаря садиби. Відкрита Миколою Пироговим 1870 року, вона була першою сільською аптекою на Поділлі. Тут зібране аптечне начиння другої половини ХIХ століття, посуд для зберігання ліків, старовинні терези, копії рецептурних бланків з написом «Аптечне відділення М.І. Пирогова в селі Вишня», його власноручні рецепти, підручники з фармакології. Збереглися операційна та приймальня. Воскові фігури відтворюють епізоди діяльності видатного лікаря на Поділлі.

Студенти нашого університету біля Миколаївської церкви-усипальниці

Відвідали майбутні лікарі й Миколаївську церкву-усипальницю, яка є складовою частиною Національного музею-садиби М.І. Пирогова, і де після чергової – десятої – ребальзамації нині покоїться в саркофазі тіло видатного хірурга. Ребальзамацію науковці та фахівці Вінницького національного медуніверситету ім. М. Пирогова виконали за методикою професора Виводцева, який перший бальзамував Пирогова. І зробили це без залучення російських спеціалістів, зламавши стереотип, що лише Москва може займатися ребальзамацією.
Чудовий парк навколо будинку Миколи Пирогова є пам’яткою садово-паркового мистецтва. Прогулятися його тінистими алеями – насолода! Окрасою парку є дві величезні красуні – ялини. Їх 1862 року посадив сам господар садиби. На алеї навпроти центрального входу до будинку встановлено пам’ятник – бюст М.І. Пирогова. А неподалік тріпоче листям молодий дубок, який 2010 року посадили студенти ТДМУ. Гарне дерево виросло з маленького саджанця!
– Дуб на території музею-садиби Миколи Пирогова посадили учасники студентського хірургічного гуртка кафедри загальної хірургії нашого університету. Вісім років тому гуртківці приїхали сюди на екскурсію та привезли із собою садженець, – розповів тодішній керівник гуртка, а нині професор, проректор з науково-педагогічної та лікувальної роботи Степан Запорожан. – Це був наш подарунок музею з нагоди 200 – річчя від дня народження М.І. Пирогова. Ми всі дуже хотіли, щоб садженець прижився й наші надії справдилися. Деревце, як бачимо, добре росте, розвивається, тягнеться до неба, з’являються все нові гілочки. Приємно, що завдяки студентам ТДМУ, в парку з’явиться ще один зелений дуб – велетень.
Музей-садиба М.І. Пирогова є навчальною базою Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Тут проводять заняття з історії медицини, семінари, засідання студентських наукових гуртків, тематичні лекції та екскурсії. Про це розповів професор, завідувач кафедри хірургії №1 Вінницького медуніверситету Володимир Шапринський.
– Впевнений, ви отримали багато вражень, тож екскурсія запам’ятається, а комусь, можливо, дасть поштовх обрати хірургію як фах, – зазначив Володимир Олександрович у розмові зі студентами ТДМУ.
Гості з Тернополя побували також у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. Пирогова та здійснили екскурсію центральною частиною міста над Південним Бугом.
Ось що розповіли студенти-третьокурсники, які захотіли поділитися власними враженнями від побаченого:
Вадим Буратинський, староста гуртка загальної хірургії: «Музей-садиба М.І. Пирогова – справжнє надбання міста. Його експозиція вражає. Дуже цікаво було побачити робочий кабінет Миколи Івановича, хірургічні інструменти, що, здається, ще зберігають тепло його рук, інші експонати. Я вперше у Вінниці й дуже вдячний організаторам екскурсії».
Валентина Зінчук, член студентського наукового гуртка з хірургії: «Поїздка приємно вразила. Навіть не очікувала, що отримаю стільки позитивних емоцій. Екскурсовод дуже цікаво розповідала про життя і діяльність М. Пирогова. На навчання в ТДМУ я приїхала з Волині, у Вінниці вперше, але це місто, куди хочеться повертатися, щоб знову побувати в музеї-садибі Миколи Пирогова».
Роман Лучинець: «Я відвідую студентський науковий гурток з патоморфології, але хірургія мене теж вабить. У Вінниці вперше. Місто гарне, хотів би ще сюди приїхати. В Національному музеї-садибі Пирогова особливо вразила церква-некрополь, а також унікальної краси парк. Приємно, що в цьому парку росте дуб, який посадили студенти нашого університету».
«Це була чудова нагода більше довідатися про цікаву епоху лікарської діяльності, що асоціюється з іменем Пирогова. Студенти – медики отримали багато інформації про діяльність батька хірургії М.І. Пирогова. Під час екскурсії здавалося, що його душа незримо присутня в музейних залах», – розповів випускник медичного факультету ТДМУ 2010 року, а нині – старший лаборант кафедри загальної хірургії Володимир Васильович Буката.
«Микола Пирогов став прикладом для багатьох поколінь лікарів, а низка запропонованих ним операцій увійшла до золотого фонду хірургії під назвою «операції Пирогова», – зазначив після завершення екскурсії завідувач кафедри загальної хірургії ТДМУ, професор Ігор Миколайович Дейкало. – Вперше у Вишні, де розташований Національний меморіальний музей-садиба М.І. Пирогова, я побував 1972 року й відтоді тут мало що змінилося. Як і раніше, на території музею панує атмосфера спокою, затишку та гармонії з чудовою навколишньою природою. Цей мальовничий куточок Поділля прекрасний будь-якої пори року. Пригадую, моя перша екскурсія сюди відбулася пізньої осені. Я тоді був студентом 2 курсу медичного факультету та щойно почав вивчати анатомію та готуватися до клінічних дисциплін. З великим захопленням розглядав тоді хірургічні інструменти, які використовував Пирогов. Деякі з них були його винаходом і з усіх експонатів музею вони мене вразили найбільше. Бо інструментарій для хірурга – це дуже важливо. Сьогодні, побачивши знайому експозицію, вкотре переконався, що автор цих інструментів був не лише видатним хірургом і вченим, а й талановитим винахідником. Щоразу, буваючи тут, навідуюся також до величезної ялини, яку посадив Пирогов поруч з будинком. Нині це надзвичайно могутнє дерево, величний спокій та краса якого справляє величезне враження.
Відвідини Національного музею-садиби Миколи Пирогова стали пам’ятною подією для всіх її учасників. Студенти висловлюють щиру подяку керівництву ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського за надану можливість побувати в цьому знаменитому музейному комплексі. Також вони вдячні організаторам поїздки – проректорові з науково-педагогічної та лікувальної роботи, професору Степанові Йосиповичу Запорожану, завідувачу кафедри загальної хірургії ТДМУ, професорові Ігорю Миколайовичу Дейкалу, завучу кафедри загальної хірургії, доценту Дмитрові Богдановичу Фірі.

Лідія ХМІЛЯР