Профілактика ВІЛ-інфекції

Уперше про вірус імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекцію) заговорили в травні 1988 року. Саме тоді Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла резолюцію про визначення 1 грудня Всесвітнім днем боротьби із синдромом набутого імунодефіциту (СНІДом).

Нині, на жаль, Україна входить до «трійки» лідерів в Європі за кількістю хворих на ВІЛ/СНІД. Щодня ВІЛ виявляють у 40 осіб. Всього, за даними UNAIDS, з ВІЛ-інфекцією живе до 240 тисяч осіб. 60 відсотків з них – на півдні та сході, а також у Києві. Дивно й сумно усвідомлювати, що в нашій країні за час епідемії померло 39,5 тисяч людей, а 34 тисячі осіб лікуються від СНІДу – кінцевої стадії ВІЛ-інфекції. СНІД поєднує множинні пухлини, вірусні, бактеріальні, грибкові захворювання, що розвиваються через виснаження імунітету.

Починаючи з 2008 року, українці найчастіше інфікуються через незахищений секс. Торік цей показник становив 64 відсотки. Більшість випадків інфікування нині реєструють у молодих людей віком від 15 до 30 років.

Важливу роль у профілактиці відіграє санітарна освіта – люди мають бути широко поінформовані про шляхи поширення СНІДу. Слід пропагувати безпечний секс, використання презервативів у разі випадкових статевих контактів. Жінки повинні знати про високу ймовірність зараження від серопозитивних статевих партнерів і ризик народження хворої дитини.

Забороняється користуватися чужими бритвами, лезами, манікюрними приладами, зубними щітками, бо на них можуть зберігатися сліди контамінованої крові. Важливою умовою безпеки є дотримання гігієнічних і моральних норм.

Велике значення в профілактиці ВІЛ-інфекції має виявлення джерел збудника та створення умов, що протидіють поширенню хвороби. Передбачена кримінальна відповідальність за навмисне зараження ВІЛ. Прийнято Закон України від 3 березня 1998 року «Про запобігання захворюванню на СНІД», яким встановлено право у разі зараження ВІЛ чи захворювання на СНІД на медичну та соціальну допомогу, пільги щодо лікування, безплатного забезпечення ліками, допомоги при тимчасовій непрацездатності, а також пенсійне забезпечення громадян, зараження яких сталося внаслідок виконання медичних маніпуляцій. Цей Закон відносить зараження ВІЛ медичних працівників при виконанні ними службових обов’язків, а також настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від СНІДу до професійних захворювань.

Розроблено Національну програму боротьби зі СНІДом. Передбачено державне обов’язкове страхування працівників, які надають медичну допомогу населенню, проводять наукові дослідження з проблеми вірусології та займаються виробництвом вірусних препаратів.

Обстеженню на ВІЛ-інфекцію підлягають: усі донори – крові, плазми, інших біологічних рідин і тканин; вагітні; групи ризику – наркомани, гомосексуалісти, повії; особи, яким багато разів переливали кров; особи, які мали контакти з хворими та носіями ВІЛ і виявлені під час епідеміологічного обстеження; хворі з клінічними симптомами хвороби, а також хворі на інфекційний мононуклеоз, гепатити B, C, D, рецидивний оперізувальний герпес, повторні пневмонії та туберкульоз (молоді особи), особливо спричинений мікобактеріями пташиного типу, цитомегаловірусну інфекцію, кандидози, саркому Капоші та ін.

Зважаючи на ризик передачі вірусу з кров’ю та її компонентами, проводять обстеження всіх донорів. Можливе зараження при переливанні цільної крові, плазми, еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. Особливо небезпечними можуть бути концентрати факторів згортання VIII і IX, що їх готують із суміші крові декількох тисяч донорів. Необхідне також обстеження на ВІЛ-інфекцію реципієнтів протягом трьох місяців після трансфузій крові та її компонентів, трансплантацій тощо.

Вагітним ВІЛ-інфікованим жінкам задля зниження ризику інфікування плода призначають антиретровірусні препарати (зидовудин, ретровір, тимазид) з 28 тижня вагітності та під час пологів; їх дітям починають противірусну терапію з перших 8-12 годин після народження. У 38 тиждень проводять плановий кесарів розтин. Таким жінкам не рекомендовано вигодовування дитини грудним молоком.

Передачі вірусу при лікувально-діагностичних маніпуляціях можна уникнути, користуючись голками, шприцами, системами разового використання; хронічні хворі повинні мати власні шприци. Необхідно надійно стерилізувати медичний інструментарій багаторазового користування, а також розробляти та впроваджувати неінвазивні методи діагностики й терапії. Персонал, який обслуговує пацієнта, повинен застосовувати індивідуальні засоби захисту.

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу, забруднення біоматеріалом від пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та роботи з ВІЛ-інфікованим матеріалом кваліфікують як медичну аварію.

Відразу після контакту з кров’ю та іншими біологічними рідинами необхідно промити забруднені ділянки шкіри водою з милом, а забруднені слизові оболонки – чистою водою. Не пізніше 24-36 годин слід починати постконтактну профілактику антиретровірусними препаратами.

Факт медичної аварії реєструють у спеціальному журналі. Після цього потерпілого (за його згодою) протягом найближчих п’яти днів обстежують на наявність антитіл до ВІЛ. Якщо результат негативний, наступне тестування проводять через 1, 3 і 6 місяців. У разі виявлення у медичного працівника ВІЛ-інфекції спеціальна комісія вирішує питання про визнання зараження професійним.

Оскільки всі тканини й рідини хворого та вірусоносія, особливо кров і сперма, таять у собі небезпеку зараження, їх забір і дослідження необхідно проводити у гумових рукавичках і спеціальному одязі. Після виконаної роботи старанно миють руки. Лабораторії СНІДу та спеціалізовані клінічні відділення працюють з дотриманням протиепідемічного режиму зі збудниками I групи патогенності.

Проби крові та інші біологічні матеріали для дослідження позначають словами «Обережно – СНІД». Зберігають матеріали лише в спеціальних ємностях з такою самою поміткою.

У деяких країнах розробляють вакцини проти СНІДу, перші їх взірці проходять випробування.

Нині кожен другий ВІЛ-інфікований українець не знає про свій статус. Понад 50% осіб віком від 15 років виявляють уперше на 3 та 4 клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, коли стан здоров’я вже незадовільний. Вчасне тестування може виправити цю ситуацію та врятувати життя.

2019 року в Україну мають доправити понад мільйон тестів на ВІЛ. Відтепер пройти таке обстеження можна у свого сімейного лікаря, в лікувально-профілактичних закладах міста анонімно й безкоштовно для всіх (у тому числі іноземних студентів) або в мобільних чи стаціонарних пунктах тестування. Оцінити ризики інфікування та знайти найближчий пункт тестування можна за допомогою інноваційного додатка HIV TEST, розробленого БО «100% життя», в Тернопільському обласному комунальному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом (вул. Купчинського 8). Для дослідження використовують як швидкі тести, так і класичний метод імуно-ферментного аналізу. Обидва методи рівноцінні. Лише донори, вагітні та діти мають проходити дослідження методом ІФА. Результати швидкого тесту отримуємо через 15 хвилин, а ІФА – через 1-2 дні. Коли результат негативний, відвідувач отримує консультацію, де йому розповідають про всі ризики.

Василь КАЧОР,

доцент кафедри інфекційних хвороб