Професор Надія Ярема: «Завжди прошу в Бога підтримки в усіх справах»

Зустрівшись з професором Надією Іванівною Яремою напередодні її ювілею, я попросила її поділитися думками про улюблену роботу, без якої не уявляє свого життя, про життєві принципи, яких дотримується, про сім’ю, якій дарує свою любов і турботу.

– Понад сорок років ваше життя тісно пов’язано з ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського.

– Так. Мої здобутки – результат роботи в колективі високоосвічених і відповідальних, відданих своїх справі фахівців, очолюваних ректором ТДМУ, професором Михайлом Михайловичем Кордою. Кажуть, спеціалістом можна стати, вивчитися, а керівником – народжуються. Стиль керівництва ректора ТДМУ – європейський. Прекрасний організатор, дуже відповідальний та вимогливий, насамперед до себе, Михайло Михайлович дбає про створення належних умов для роботи науковців і викладачів нашого вишу, навчання студентів-медиків. Нині ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського – університет з високою якістю освіти, лідер рейтингу медичних вишів України, який здобув загальнодержавне та міжнародне визнання й надалі динамічно розвивається, зберігаючи та примножуючи свої найкращі традиції. В колективі і, зокрема, на нашій кафедрі внутрішньої медицини №1, яку очолює професор Надія Василівна Пасєчко, панує конструктивна, приязна атмосфера наукового пошуку та пізнання, що сприяє самореалізації кожного.

– Розкажіть, будь ласка, про вашу сім’ю.

– Чоловік Ігор Теодорович – доцент кафедри конструювання верстатів, інструментів і машин Тернопільського національного технічного університету імені І. Пулюя. Його батьки, як і мої, були вчителями, дід – українським січовим стрільцем. У наших родинах завжди шанували національні традиції, що пробуджували почуття патріотизму та духовності. Вдячна чоловікові за любов і турботу, сприяння та підтримку в усіх починаннях, наукових здобутках. Взаєморозуміння – головне в сімейному житті. Побралися ми, коли я була студенткою 6 курсу, і ось уже 36 років разом. Виховали двійко дітей. Старша донька Оксана перейняла мою любов до медицини та кардіології. Вона з відзнакою закінчила наш університет, торік захистила кандидатську дисертацію. Працює асистентом кафедри терапії і сімейної медицини навчально – наукового інституту післядипломної освіти. Молодша Наталя закінчує магістратуру юридичного факультету Київського національного університету ім. Шевченка й водночас – бакалаврат Київського національного лінгвістичного університету, де отримує другу вищу освіту за спеціальністю «англійська мова». Професія правника їй до душі.

Онук скоро піде до школи, а поки що з усіх іграшок його найбільше цікавлять конструктори різних серій, з яких він любить збирати всілякі механізми.

– Що дарує вам натхнення і відпочинок?

– Люблю подорожувати. Люблю шити, в’язати, вишивати. Моя бабуся була чудова кравчиня й мене навчила. Рукоділля – творче заняття, яке дарує задоволення, але воно також забирає багато часу. Раніше, коли вільного часу мала більше, вишивала блузки, серветки, сукні дівчаткам. Коли студенткою готувалася до весілля, рушничок сама вишила.

– За традицією, рушник – це символ та оберіг щасливого подружнього життя.

– У кожну справу потрібно вкладати любов і добрі думки й на все має бути Божа воля та благословення. Переконана, що в житті немає нічого випадкового, що ми всі відповідальні перед Богом за власні вчинки. Щиро в це вірю й завжди прошу в Бога підтримки у всіх своїх справах і починаннях.

Лідія ХМІЛЯР

Поділитися...
Share on Facebook
Facebook
Share on Google+
Google+
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin