Професор Арсен Гудима: «Вже навчаємо студентів-парамедиків роботи в Emergency department»

Emergency Department – звична практика медичних закладів зарубіжжя й наразі новинка в українських лікарнях. Поки що їх кількість надзвичайно мізерна, а ті, що й з’явилися, не цілком відповідають міжнародним стандартам. Яким повинен бути приймальний покій майбутнього – Emergency Department, мали нагоду дізнатися всі, хто був присутній на відкритті навчального комплексу з відділенням екстренної медичної допомоги в Центрі симуляційного навчання ТНМУ.

Про шлях до створення нового навчального підрозділу нашого університету запитувала в завідувача кафедри медицини катастроф і військової медицини Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, професора Арсена Гудими.

– Арсене Арсеновичу, здається, нарешті збулася ваша давня мрія – облаштувати у Центрі симуляційного навчання так званий Emergency Department. Яка головна мета його створення?

– Мені надзвичайно приємно, що вдалося зреалізувати наш навчальний проєкт, але за підтримки багатьох людей, які долучилися до цієї важливої справи. Якщо повернутися трохи назад, то знаємо, що 2013 року в нашій державі прийняли Закон України «Про екстрену медичну допомогу». Власне, цей документ і регламентує цілісну систему спадкоємного надання допомоги постраждалому в невідкладному стані (стані безпосередньої загрози для життя) на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах. Наразі вже втілили в життя низку положень цього Закону – створено обласні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, у більшості регіонів функціонує єдина диспетчерська, розгорнуті пункти тимчасового й постійного базування карет ЕМД, що посприяло пришвидшенню їх доїзду до місця події, розпочато перепідготовку особового складу служби ЕМД, впроваджується нова спеціальність – «Парамедик». Також зроблені й певні кроки щодо покращення рівня знань і вмінь працівників поліції, пожежних і мешканців з домедичної допомоги. Втім, один з основних пунктів цього Закону так і не знайшов свого втілення, хоча й був декларований пізніше у Концепції розвитку екстреної медичної допомоги. Маю на увазі забезпечення ефективного надання допомоги на ранньому госпітальному етапі хворому чи постраждалому в невідкладному стані. Задля цього мали б створити відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. У Законі йдеться, що вони «є структурним підрозділом багатопрофільної лікарні, в якому у цілодобовому режимі забезпечується надання екстреної медичної допомоги пацієнтам, доставленим бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги чи іншими особами, та пацієнтам, які звернулися за наданням такої допомоги чи іншої невідкладної медичної допомоги особисто». Але це трактування не підтверджено жодним директивним документом, відсутній й механізм його кадрового та матеріально-технічного забезпечення, особливостей командної взаємодії персоналу під час надання допомоги тощо.

Згідно з останніми настановами МОЗ також лікарі приймальних відділень багатопрофільних лікарень повинні бути за фахом лікарями з медицини невідкладних станів, тобто тими, хто ще донедавна забезпечував виклики «швидкої». Це цілком інший вид діяльності, який полягає у спадкоємному наданні постраждалому в невідкладному стані допомоги в приймальному відділенні відразу після його доправлення каретою ЕМД.

Звичайно, ми цікавилися роботою цих відділень в наших іноземних колег. Уперше я побачив його ще 2007 року в Кракові під час V Міжнародного зимового чемпіонату бригад ЕМД – на восьмому році реформи екстреної медицини в Польщі. Якщо коротко викласти суть діяльності такого відділення, то вона полягає в тому, що пацієнта, якого в невідкладному стані транспортує карета ЕМД після надання регламентованого обсягу допомоги, очікує команда фахівців з екстреної медичної допомоги (4-6 осіб), кожен з яких має визначені функції. Їх очолює лідер, який керує процесом і приймає рішення. З часу прибуття пацієнта в невідкладному стані розпочинається оцінка його життєвих показників (діагностика) з використанням усього спектру можливих основних і додаткових методів досліджень та з одночасним лікуванням, спрямованим на усунення небезпеки для життя. Після діагностики та стабілізації стану хворого доправляють у профільне відділення для подальшого лікування. Нині переконливо доведено, що такий підхід сприяє найбільшому виживанню пацієнтів у невідкладному стані.

Якщо підсумувати мовлене, то екстрена медична допомога в Україні підійшла до нагальної потреби створення таких відділень при багатопрофільних лікарнях та їх кадрового забезпечення. Зрозуміло, виникне питання створення навчальних підрозділів в університетах, спроможних готувати кадри для цих відділень. Тому мета будівництва й відкриття навчального відділення невідкладної допомоги (Emergency Department) у нашому університеті якраз і полягає в забезпеченні спроможності ТНМУ надати таку освітню послугу.

– Як відбувався цей шлях – від ідеї до втілення проєкту?

– Хочу зазначити, що важливим поштовхом щодо створення навчального Emergency Department стала з «легкої руки» ректора Михайла Корди пропозиція взяти участь у студентській олімпіаді із симуляційної медицини в Люблінському медичному університеті навесні 2017 року. Примітно, що цей захід був присвячений питанням надання допомоги симульованому пацієнтові якраз в Emergency Department. Тоді, власне, ми й активно розпочали підготовчий процес – освоєння основних моментів алгоритму дій у цьому відділенні, формування команди, визначення ролей кожного з її членів, переліку обладнання, яким можна скористатися для діагностики та лікування, прийняття рі-шень щодо подальшого маршруту пацієнта тощо. Активну допомогу у цьому нам надав завідувач відділення підготовки інструкторів з екстреної медичної допомоги ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України» Віталій Крилюк і лікар з медицини невідкладних станів Галина Цимбалюк, яка наразі очолила центр симуляційного навчання ТНМУ. Допомогу щодо дороговартісного обладнання для навчання, якого на той час у нас ще не було, нам надала Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська рада (реанімації) ресусцитації та екстреної медичної допомоги». Інтенсивне навчання наших студентів увінчалося успіхом. На одному з етапів вони посіли перше місце. По суті, ця підготовка стала першим досвідом і моделлю організації освітнього процесу з підготовки фахівців до роботи в Emergency Department.

Надалі був візит до Литви, в Каунас, де нещодавно побудували одне з найкращих Emergency Department в Європі. І це стало стимулом і неоціненним досвідом для втілення нашого проєкту. Хочу зауважити, що Emergency De- partment у Каунасі побудували за кошти, отримані після продажу трьох поліклінік у старій частині міста. Чи не гідний приклад для наслідування?

Завершальним акордом щодо створення такого відділення стала втішна для нас новина – ми отримали звістку, що нам передають кузов карети ЕМД, де наші студенти зможуть відпрацьовувати навички надання допомоги під час транспортування пацієнта та передачі його в Emergency Department.

Отож у січні 2019 року ми розпочали створення нового навчального корпусу.

– Розкажіть, будь ласка, детальніше, як планували приміщення? Де розмістили навчальні кімнати та яке їх призначення?

– Корпус двоповерховий. На першому поверсі розташовані бокс, в якому розміщено кузов карети ЕМД, далі – суміжне приміщення: Emergency Room, яке відділено дзеркальною перегородкою від зони управління симуляцією та кімнатою для дебрифінгу. У внутрішньому дворику добудови – навчальна кімната на відкритому повітрі, облаштована у вигляді альтанки зі штучним трав’яним покриттям. На другому поверсі – сучасна лекційна аудиторія на 60 осіб. І перший, і другий поверх поєднані з основним корпусом теплим переходом.

Усі приміщення оснащені сучасним обладнанням, що забезпечує їх стовідсоткову функціональність. Ми облаштували їх камерами відеоспостереження, мікрофонами, гучномовцями. Це дозволяє проводити симуляції на найвищому рівні, а також створює можливість, аби слухач переглянув власні дії під час роботи із симульованим пацієнтом – на місці події, у кареті ЕМД і в Emergency Room. Велику допомогу в облаштуванні цього навчального комплексу нам надав німецький доброчинний фонд «Гуманітарна допомога міста Білефельд», вдячні за особистий ентузіазм проректора з науково-педагогічної та лікувальної роботи, професора Стапана Запорожана, який практично щодня після роботи прибував до нас у симуляційний центр і, як правило, з новим обладнанням для облаштування Emergency Room.

Крім цього, на спеціальному майданчику поблизу Emergency розташували легковий автомобіль для відпрацювання технології надання екстреної медичної допомоги за ДТП.

– Кого навчаєте в нововідкритому навчальному підрозділі?

– Хоча робота в Emergency ще не ввійшла в державні освітні програми, ми вже тепер навчаємо азів роботи студентів-парамедиків, слухачів факультету післядипломної освіти, які опановують транзиторну програму з екстреної медичної допомоги. Водночас уже готові до розробки й відпрацювання освітньої програми з основ діяльності в Emergency. Крім цього, такий оновлений навчальний комплекс дозволить нам розпочати науково-дослідну роботу з розробки адаптованої до вітчизняних потреб і можливостей моделі функціонування Emergency Department. Це у наших планах на майбутнє.

– Скільки коштів і хто виділив на цей проєкт?

– Однозначної відповіді дати не можу. Але хочу зауважити, що керівництво університету нам не відмовило жодного разу, коли йшлося про оснащення навчального Emergency. Чітко прослідковувалася командна робота всіх без винятку служб університету, залучених до впровадження проєкту. За це їм велика вдячність.

– У соцмережі «зустріла» світлину, на якій зафіксовано, як ви з професором Степаном Запорожаном висаджуєте ялинки. Розкажіть, будь ласка, як облаштовували територію новоствореного підрозділу?

– Щодо ялинок, то це була ідея Степана Йосиповича, ми разом висадили 44 таких хвойних дерев. Добудова нового приміщення спонукала до реконструкції фасаду основного навчального корпусу, вимостили бруківкою внутрішні дворики, оздобили їх зеленими насадженнями. Наш корпус і вся його навколишня територія стали по-європейськи сучасними, комфортними та надзвичайно затишними. Тепер нічим не поступаються подібним закладам європейських університетів, які вдалося побачити.

Лариса ЛУКАЩУК,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)