Поетичні «Паперові крила»

Студентка п’ятого курсу медичного факультету, керівник «Творчого колективу студентів ТДМУ», Тетяна Іваніцька нещодавно видала другу поетичну збірку «Паперові крила», яку встигла вже презентувати у рідному Бучачі та в Києві. Назва книги символізує те, що кожен вірш – це своєрідний політ душі на творчих крилах. А оскільки всі ці творчі злети студентка змогла гарно виписати на папері, то крила ще й набули матеріальної форми.

(Зліва направо): Тетяна ІВАНІЦЬКА – автор поетичної збірки, студентка медфакультету, Лілія КОРШНЯК – ілюстратор збірки

За словами Тетяни, обкладинка збірки проілюстрована кольоровими журавликами, які виготовляють в стилі орігамі. Ці птахи також мають символічне навантаження. «Кожен журавлик забарвлений у той чи інший колір, тобто за допомогою цього передає певну емоцію. Водночас моя збірка – це своєрідне посилання всім людям, щоб вони, незважаючи на думку оточуючих, завжди шукали власний шлях самореалізації, мали натхнення і бажання щось робити. Насправді навколо нас дуже багато різних можливостей, головне – вміти їх бачити та йти за своїм серцем», – додала студентка.

Перша збірка Тетяни Іваніцької вийшла у світ два роки тому. За цей час студентка встигла написати 48 поетичних творів, наповнених любов’ю, теплом її серця, сподіваннями на краще. Часто дівчина записувала їх просто на серветках, в смартфоні у тих місцях, де приходило до неї натхнення.

Вона ставала сильною, забувала всі сни та вірші,

Зачиняла куточки душі від щему, жалю та протягів.

Вона розквітала заново, як цвіт ранкової вишні,

У ритмі коліс вже рідних для неї потягів.

Нова збірка з’явилася у видавництві «Ліра», що в Дніпрі.

«Мені хотілося знайти зв’язок з іншою частиною нашої країни, тому обрала саме це видавництво. Там дуже приємний колектив, з яким було цікаво працювати. Вони поставилися до мене тепло й усіляко допомагали.

До речі, книга проілюстрована роботами 14-річної мешканки Бучача Лілії Коршняк, в якої дуже цікава манера малювання. Вона дуже тонко підкреслює певні деталі. На одній з виставок побачила її малюнок, тоді в мене виникли асоціації з одним з моїх віршів. Я подумки вирішила: «Якщо буду писати нову збірку, то обов’язково запрошу її бути ілюстратором». Рада, що вона прийняла мою пропозицію, адже в неї вражаюча графіка й цікавий стиль. Щодо оформлення книги, то верстка і дизайн мої. Працювала над цим упродовж літа. До речі, у видавництві сподобалося моє оформлення», – поділилася враженнями від творчого процесу Тетяна.

Далі у планах нашої студентки – написання прозової книги, яку вона хоче присвятити дідусеві. «Він був переселений під час операції «Вісла». Сюжет книги переплетений із сьогоденням, коли після багатьох років по смерті дідуся я з мамою та братом потрапили у його рідне село. Наша подорож і історія мого діда дуже символічні. Ця історія життя є історією для окремої книги. Це трагічні сторінки історії України. Нині маємо сучасних переселенців з Криму та Східної України. Дуже хочу, щоб ми пам’ятали й про переселенців операції «Вісла» та багатьох інших українців, яких змусили покинути рідні домівки», – зазначила Тетяна.

Вірш, який відкриває збірку, визначає головний лейтмотив книги. Крім того, своєрідним вступним словом є шматочок пісні гурту «Тартак». Це філософсько глибока пісня, яка надихає авторку у важкі хвилини. «Ррозумію, що якби якомога більша кількість людей брала до уваги рядки цієї пісні, то наш світ був би прекраснішим. А ще мені подобаються такі слова з цієї пісні:

Давайте жити, давайте шукати,

Давайте ставати кращими!

Писати книжки, малювати плакати,

Бути знаючими і значущими.

Всі люди складні, всі люди різні,

Але є кому дарувати постійно:

Одним – добре слово, іншим – пісню,

А декому – просто теплі обійми».

У новій збірці є вірші, присвячені мамі, а також рідному місту, про яке дівчина може розповідати багато й цікаво. «Де б я не була, що не робила б, але Бучач завжди живе у моїй душі. Завжди прагну повертатися до нього, завжди буду присвячувати йому свої твори. Люблю розвивати своє місто й говорити про нього, бо воно того вартує», – із захопленням наголосила дівчина.

Пропонуємо ще два вірші Тетяни Іваніцької:

Заховала за пазуху ніч твоє втомлене місто,

шепотіла йому про жаль від втрачених днів.

І нанизувала собі повільно багряне намисто

із думок, образ, помилок і загублених снів.

 

Ніч бродила байдуже, зазирала у кожну квартиру,

дивилася мовчки у душі і в наше спільне вікно.

Шептала тобі про печаль і наливала щиро,

наче відповідь будням – червоне терпке вино.

 

Кричала, що не можуть щасливими бути дорослі,

що колись на прощання я міцно тебе обійму.

І ти зрозумієш: брехня, що помилка – це досвід.

Помилка – це біль, ще й за надто високу ціну.

 

Заховала за пазуху ніч твоє втомлене місто,

і ти наостанок вип’єш вино аж занадто терпке.

Так вже склалося, що разом нам двом затісно –

з кожним келихом ти повільно забуваєш мене.

***

Життя розкине нас, немов колоду карт,

а на кону надії, мрії, зустрічі й розлуки.

Ти можеш все. Немає правил. Це – не жарт.

Лише не думай опускати руки!

Яніна ЧАЙКІВСЬКА

Поділитись:Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInEmail this to someonePrint this page