Оксана Боднар: «Заняття в науковому гуртку важливі для майбутнього лікаря»

Оксана Боднар – студентка 5 курсу медичного факультету. Відмінниця. На минулій університетській олімпіаді з патоморфології посіла друге місце. Учасниця ХХІ конгресу студентів і молодих вчених, присвяченого 60-річчю ТДМУ. За доповідь, з якою виступила на секції «Акушерство, гінекологія», отримала диплом ІІ ступеня.

– Успішно навчаючись, ви берете участь у наукових конференціях, займаєтеся науково-дослідною роботою. Тобто, прагнете знати й уміти якомога більше. Що цьому сприяє?

– Робота в науковому гуртку під керівництвом доцента кафедри акушерства та гінекології Любові Євгенівни Лимар. Заняття в гуртку допомагають розвивати такі важливі для майбутнього лікаря якості, як клінічне мислення, відповідальність, формують навички проведення наукових досліджень і загалом сприяють закріпленню, розширенню та вдосконаленню набутих знань.

– Якою була тема доповіді, з якою виступили на конгресі студентів і молодих вчених?

– «Аналіз менструальної функції в дівчат-спортсменок на тлі соматичних захворювань». Планую працювати в науковому гуртку й надалі. Придивляюся й до інших галузей медицини. Зокрема, дуже мені цікава анестезіологія. Поглиблене вивчення цієї дисципліни починається на старших курсах, але в операційній я була не раз і бачила, як працюють лікарі-анестезіологи. Сподобалося. Чесно кажучи, зараз я на роздоріжжі. Гінекологія залишається моєю улюбленою, але й анестезіологія вабить не менше. А ще – терапія. На 5 курсі нам викладатимуть більше клінічних дисциплін, будемо їх поглиблено вивчати – тоді й зроблю свій вибір. Але вже зараз вдячна університету за те, що мала змогу отримати теоретичні й практичні знання з різних галузей медицини.

– Де проходили літню виробничу практику?

– У центральній районній лікарні міста Збаража. Це місто, де я виросла. В дитинстві хресний тато подарував мені іграшковий фонендоскоп та інші забавки із серії «Лікар Айболить», якими дуже любила лікувати своїх ляльок, і маму з татом теж. Відтоді мрію стати лікарем. Серед родичів медиків не було, я сказала батькам, що буду першою. В школі особливо любила біологію, хімію, брала участь в олімпіадах, тож моє рішення вступати до медичного університету нікого в сім’ї не здивувало. Батьки поважали мій вибір, бо бачили, що медицина цікавить мене по-справжньому.

Школу закінчила із золотою медаллю та подала документи до ТДМУ. Навчаюся в прекрасному університеті, у мене чудові друзі – одногрупники. Взагалі ж задоволена своїм студентським життям.

– Навчатися в ТДМУ – це не лише престижно, а й відповідально. І найгарячіша пора для студента…

– … це, звичайно, сесія. Пригадую, як хвилювалася, коли вперше складала ліцензійний іспит «Крок-1». Бо хоч готувалася до нього старанно, було трохи лячно, адже цей іспит державний та має статус обов’язкової атестації для медиків. Дуже хотілося скласти його якнайкраще.

– Упоралися і з хвилюванням, і з завданнями?

– Так. «Крок» я склала успішно, як і всі наступні іспити. Хоча, стоячи під дверима аудиторії перед іспитом, щоразу боюся так, що руки-ноги трясуться. Потім, коли заходжу, сідаю, читаю питання – приходить спокій та впевненість. Бо усвідомлюю, що відповіді я знаю.

– Знаю, Оксано, що берете активну участь у волонтерському русі.

– Так, зокрема, в доброчинній програмі «Від серця до серця», мета якої – допомагати дітям-сиротам, які виховуються в інтернатних закладах. Запам’яталися також благодійні ярмарки, які студенти-медики зорганізовували на Театральному майдані Тернополя. Ми виготовляли власноруч тістечка і продавали їх, а отримані кошти спрямували на допомогу воїнам АТО. Для ярмарку я спекла заварні трубочки з кремом і дуже раділа, що їх швидко розкупили. Отже, недаремно старалася.

– Рецепт взяли від…

– … мами. Вона – чудова господиня. Змалечку любила дивитися, як мати пече різні смаколики й, зокрема, заварні трубочки. Тепер сама їх готую не гірше.

– Що ще любите робити?

– Читати. Тато каже, що з книжок, які я прочитала, можна будинок збудувати. Улюблений жанр? Такого немає. Мені цікава й фантастика, й інтелектуальний детектив, утопія й антиутопія. Улюблений автор, певна річ, є. Це – Ден Браун. Захоплююче пише. Віддаю перевагу книжкам українською мовою. Крім іншого, вони збагачують мовлення, розширюють лексичний запас. У вільний час відвідую спортзалу. Люблю разом з друзями гуляти мальовничими місцями Тернополя. З усіх міст Тернопіль для мене найкращий: спокійний, затишний, комфортний.

– За кордоном бували?

– Так, у сусідній Польщі. Варшава, Жешув – прекрасні міста, але тягне додому, в Україну. Літні канікули провела в рідному Збаражі, де на мене чекали батьки, старша сестра Наталя та племінниця Христинка, якій ще року не виповнилося. Вона дуже маленька й дуже гарна. Під час навчального року бачимося нечасто, раз на два-три тижні, але щоразу вдома мене зустрічає море тепла й любові.

Лідія ХМІЛЯР,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)