«Можна ми приїдемо до вашої лікарні… повчитися?»

Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню відвідала делегація з Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, зокрема, її головний лікар Остап Грищак, заступник головного лікаря з лікувальної роботи Андрій Гулій, заступниця головного лікаря з медсестринства Наталя Ружило, завідувачка неврологічним відділенням та експертка з неврології департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Галина Чмир і завідувач фізіотерапевтичним відділенням Євген Штайден.

«Це безпрецедентний випадок, коли до нас з власної ініціативи приїжджають сусіди, – наголошує в. о. генерального директора (головний лікар) Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Володимир Шкробот. – До того ж не зі спорідненої установи, тобто не з психіатричної служби, а з Івано-Франківської обласної клінічної лікарні – одного з провідних закладів охорони здоров’я на заході України. Для чого приїхали? Подивитися й повчитися. Звичайно, нам приємно, що наш досвід потрібен іншим, особливо зважаючи на те, що за всі ці роки до нас із таким бажанням не звернувся жоден керівник районних лікарень Тернопільщини. А ось сусіди зацікавилися».

Варто сказати, що візит івано-франківців не випадковий. На початку червня в Кабінеті Міністрів України відбувся Всеукраїнський форум «Розвиток медсестринства в контексті змін системи охорони здоров’я», в рамках якого мала доповідь заступниця головного лікаря з медсестринства Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Надія Фарійон. «Моїм основним завданням було донести товариству, які нові проєкти та яким чином впроваджують у нашому медичному закладі, – зауважує Надія Ярославівна, – розказати про те, що наші медсестри постійно вдосконалюються, опановують психологію, займаються психореабілітацією та нейрореабілітацією пацієнтів».

Більшість учасників форуму, переглянувши під час її доповіді відеоролик про впровадження в лікарні проєктів щодо догляду та реабілітації за постінсультними пацієнтами, були вражені й забажали приїхати до нашого міста, щоб на власні очі побачити цю клініку європейського зразка, якою нині є Тернопільська психоневрологічна лікарня.

«Найбільше наших колег з Івано-Франківщини цікавила нейрореабілітація, – каже Надія Фарійон. – Узагалі вони відвідали дуже багато відділень у нашій лікарні: їх цікавив маршрут пацієнта, починаючи від приймального відділення, а далі – діагностика, відділення інтенсивної терапії, інсультне, судинне відділення та фізіотерапевтичне відділення з водолікарнею. Все ж найдовше пробули в нейрореабілітаційному блоці, де ми працюємо не лише з постінсультними пацієнтами, а й зі спінальними, а також з пацієнтами, які перенесли черепно-мозкову травму.

Чудово розуміємо, що без нейрореабілітації майбутнього в таких пацієнтів немає, адже лише 10% у їх поверненні до повноцінного життя – заслуга медикаментозної терапії, а 90% – реабілітації. Потрібно відновити звичні для людини навички, без яких вона не може жити. Якщо ж усе-таки не оминути інвалідності, ми повинні пристосувати людину до цього.

Залучити для реабілітації хворого можна цілковито все! Так, апаратура в нашому нейрореабілітаційному блоці відповідає найсучаснішим стандартам, вона дороговартісна і не кожен генеральний директор (головний лікар) державної лікарні може знайти меценатів, як це зумів Володимир Васильович. Але й, окрім цього, використати для нейрореабілітації можна дуже багато. Головне – прагнути цього й аналізувати, чи потрібно це пацієнту. Ми демонстрували колегам, що, крім апаратури, можна використати звичайні прищепки, пластмасові пляшки – для того, щоб відновити у пацієнта рівновагу, звичайну дошку з книжкою – для того, щоб пацієнт просував книжку й відновлював дрібну моторику. Можливостей безліч, було б лише бажання. Крім методів нейрореабілітації, івано-франківські колеги цікавилися також ерготерапією. Якщо фізичний терапевт застосовує вправи, то ерготерапевт – це спеціаліст, який працює над відновленням звичайних навичок людини в побуті. Це – людина, яка повинна навчити пацієнтів простих речей: як тримати ложку чи ручку, як застебнути ґудзики, чистити зуби, брати горнятко… Завдання ерготерапевта – забезпечити максимальну соціальну адаптацію пацієнта. Насправді нам самим не вистачає фахівців-ерготерапевтів, адже підготувати ерготерапевта – складний процес, тим паче, що навчати цій спеціальності в наших медичних вишах почали нещодавно. Ми ж, маючи можливість відвідувати провідні закордонні клініки, запозичили в них досвід ерготерапії та відразу запровадили у себе. Кілька наших працівників для того, аби опанувати цей фах, стажувалися в клініці «Оберіг» у Києві, а також пройшли двоетапний тренінг за програмою США.

Цікавив франківську делегацію також склад нашої мультидисциплінарної бригади з нейрореабілітації, яка не може бути без невролога, реабілітолога, фізичного терапевта, ерготерапевта, логопеда, психолога, а також медичної сестри й молодшої медичної сестри. А найголовніше – всі вони повинні працювати злагоджено, як єдиний механізм. Лише в цьому випадку можна досягти успіху».

Варто додати, що всю діагностичну та лікувальну роботу в Тернопільській психоневрологічній лікарні проводять спільно із кафедрою неврології, психіатрії, наркології та медичної психології ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського.

«Від’їжджаючи додому, головний лікар Івано-Франківської обласної клінічної лікарні запитав у мене: «А можна ми до вас 5-10 наших лікарів скеруємо, щоб вони хоча б десять днів повчилися?». «Звичайно, приємно, – усміхається Володимир Шкробот. – Наступного ж ранку мені зателефонував професор з Чернівців Валерій Мелетійович Пашковський, завідувач кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Буковинського державного медичного університету: «Нам тут таке про вас порозказували! Можна ми також приїдемо?» Тож – далі буде».

Анна СТАХУРСЬКА