Медицина – покликання, шахи – захоплення

Кшиштоф Пердак – студент 2 курсу медичного факультету, переможець змагань на Кубок ректора з шахів, які вперше відбулися в ТНМУ ім. І.Я.Горбачевського і в яких взяли участь понад 40 студентів різних факультетів. Про студентське життя, медицину, яку вважає своїм покликанням, й спортивні захоплення Кшиштоф розповів в інтерв’ю «Медичній академії».

– За Кубок ректора ви змагалися із сильними суперниками й перемогли. Розкажіть детальніше про перебіг гри.

– Я зустрівся за шаховою дошкою з трьома українськими студентами та двома студентками з Індії, які раніше обіграли своїх суперників. Найнапруженішими були партії зі студентами Олексієм Яцюком і Михайлом Бандрівським, які в підсумку посіли друге та третє місце. Після завершення шахових баталій мені вручили Кубок ректора й посібник «Основи внутрішньої медицини» за редакцією професора М.І. Шведа.

– Як давно цікавитеся шахами?

– Грати в шахи мене навчив дідусь, коли мені було сім чи вісім років. Він був добрим шахістом, а я виявився здібним учнем і згодом дідусь почав відмовлятися від шахових поєдинків, бо не хотів програвати. Зайняті справами тато та мама теж не знаходили для них часу. Але в школі часто відбувалися змагання з шахів між класами, де я показував гарні результати. А ще до школи приходив відомий шахіст і проводив сеанси одночасної гри на багатьох дошках. Охочих поставити тренеру-гросмейстеру шах і мат не бракувало, але він щоразу вигравав. То були потужні уроки шахової майстерності, які поглибили мою цікавість до цієї дивовижно захоплюючої та красивої гри.

– Де народилися й закінчили школу?

– У місті Глубчице, що розташоване в південно-західній Польщі. Це одне з найстаріших містечок в Сілезії, адміністративний центр Глубчицького повіту Опольського воєводства. Після школи вступив до Опольського державного університету, де вивчав біотехнологію – міждисциплінарну галузь, що виникла на стику біологічних, хімічних і технічних наук. Після п’яти років навчання, отримавши освітній ступінь магістра, вирішив здобувати другу вищу освіту – медичну. Власне, це було наше спільне рішення – моє та дружини.

– Як познайомилися з майбутньою дружиною?

– Юстина, як і я, народилася в Глубчице, навчалася в місцевій гімназії. Обоє брали участь у доброчинній діяльності – були членами осередку, створеного для допомоги дітям, що опинилися в складних життєвих обставинах. Під час однієї з благодійних акцій познайомилися, сподобалися одне одному й, коли стали студентами, продовжували зустрічатися, разом проводили вільний час. Юстина успішно закінчила університет у Вроцлаві, де здобула вищу фінансову освіту. 2016 року ми побралися А ще через рік вступили до ТДМУ. Батьки наше рішення вивчати медицину підтримали.

– Вони теж медики?

– Мій тато – будівельник, мама – керівник фірми, що продукує опалювальні котли та інше обладнання. Юстина з медичної родини, її батьки – лікарі.

– Обираючи навчальний заклад, ви, мабуть, не випадково віддали перевагу ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського?

– Так, ми переглянули сайти різних медуніверситетів, прочитали відгуки й рекомендації в Інтернеті, поспілкувалися зі знайомими – колишніми студентами, а нині лікарями, й подали документи до ТНМУ, бо тут гарні умови для успішного навчання. Нашими одногрупниками є представники різних країн: Польщі, Єгипту, Гани, Нігерії, Зімбабве. Мова викладання – англійська. В Тернополі почав спілкуватися також українською, якої раніше не знав.

– Які перші українські слова вам запам’яталися?

– «Добрий день», «дякую», «будь ласка».

– Тернопіль подобається?

– Так, почуваємося тут добре. Тернополяни – люди привітні, українська й польська мови схожі.

– Які ще маєте захоплення, крім шахів?

– Я здібний до майстрування: легко розберу та складу двигун будь-якого мотоцикла. Люблю також грати у футбол, але зараз на цей вид спорту часу немає. Від бігу однак не відмовляюся. Двічі на тиждень долаю п’ять, а то й десять кілометрів, залежно від погоди та бажання. Улюблений маршрут – вздовж Тернопільського ставу.

– Дружина теж прихильниця бігу?

– Юстині більше подобається фітнес і заняття в тренажерній залі. Коли багато сидиш над книжками, активний відпочинок – необхідність. Удома здійснюємо мандрівки на роверах мальовничим Глубчицьким плато, де прекрасні траси для велосипедистів.

– Ваші плани на літо?

– Ясна річ, тішить можливість побути вдома, з батьками та сестрою Йоанною, маленькою племінницею Ханною. Та наразі в пріоритеті – підготовка до літньої сесії.

– Що допомагає вашій сімейній парі?

– Любов. Це чудовий стимул до навчання.

Лідія ХМІЛЯР