Лікар, який допомагає хворим посміхатися

Стоматолог асоціюється з тим лікарем, який уміє робити сліпучо-білу посмішку. Але мало хто знає інший бік цього фаху. Особливо, якщо побувати у відділенні хірургічної стоматології. Тут лікарі вміють творити справжні дива та допомагають у, здавалося б, цілком критичних ситуаціях. Нині спілкуємося з лікарем-стоматологом-хірургом Віталієм Фесиком. Він у відділенні працює третій рік, проте за цей час пройшов добрий вишкіл у своїх старших колег.

«Перша пацієнтка – однокурсниця, але вона про це не знає»

Свого часу Віталій Фесик ніколи не гадав, що колись одягне білий халат і працюватиме лікарем. Ба, навіть більше – стоматологом, лікарем, якого бояться навіть і дорослі. Саме так часом любить пожартувати Віталій. Насправді ж хірургічна стоматологія – непроста галузь медицини. Вона вимагає ґрунтовних знань, точності та зібраності.

Віталій ФЕСИК

– Якщо мовити про мою родину, то лише бабуся працювала медсестрою, – каже Віталій Фесик. – Медицина – не моя мрія. Я ще в школі зорганізував невеличкий бізнес, хотів далі розвиватися в цьому напрямку. Але батьки були категоричні й казали, що я повинен здобути вищу освіту. З усіх можливих обрав Тернопільський медичний університет. У мене такий характер, що коли за щось візьмуся, маю це досконало вивчити. Так сталося й у виші. Вже з першого курсу після занять ходив до стоматологічного кабінету, спершу дивитися, як працюють лікарі й допомагав прибирати, потім асистував. На третьому курсі мені дозволили приводити своїх пацієнтів. Пригадую, покликав свою однокурсницю. Хвилювався дуже. Хворий зуб лікував кілька годин. Це була моя перша самостійна практика й перша пацієнтка. Щоправда, вона про це й досі не знає. Але пломба добре тримається (сміється – авт.). Стоматологію відкривав для себе поступово. Зараз розумію наскільки вона цікава. Замість звичайних книг, дедалі частіше гортаю спеціальну літературу. Ніколи не можу насититися, хочу знати більше. У стоматології ж постійно з’являється щось нове.

Хірургічну стоматологію Віталій Фесик обрав не випадково. Дотепер із запалом розповідає, що стало знаковим у виборі саме такої спеціалізації.

– Якось був на заняттях в університетській лікарні та потрапив до операційної, де працював професор Ярослав Нагірний, – мовить лікар. – Коли лише переступив поріг, зрозумів, що хочу тут залишитися. Досі пригадую пацієнта, якого тут оперували. Це був в’язень, його під конвоєм привезли до лікарні. Причина ж звернення – остеомієліт, кажучи інакше, в нього гнила щелепа. Пізніше я потрапив на інтернатуру до Ярослава Петровича, опісля ж залишився у відділенні хірургічної стоматології. Хоча навіть і не планував, бо під час навчання водночас мав приватну практику. Гадав, що буду й надалі цим займатися, проте від шансу працювати у лікарні не відмовився. Тут трапляється дуже багато цікавих і неординарних випадків.

За три роки праці у відділенні хірургічної стоматології Віталій Фесик прооперував багатьох пацієнтів. Зазначає, що найбільше провокує захворювання ротової порожнини – недбалість самих пацієнтів. Багато з них не стежать за гігієною ротової порожнини, не проходять профілактичний огляд у лікаря, а звертаються вже у критичних випадках, коли біль – нестерпний, з’являється набряк і навіть підвищена температура.

– Зуби – наше все. Берегти їх слід з дитинства, адже стан ротової порожнини впливає на здоров’я всього організму загалом, – пояснює стоматолог. – Першим на шляху патогенним мікробам трапиться горло, а саме мигдалини, провокуючи ангіну. Адже інфікування ангіною може відбутися як ззовні, так і зсередини, через постійні інфекційні процеси в організмі (гайморити, риніти, хворі зуби та ясна). А з ангіною жартувати не варто, особливо гнійною. Адже в деяких важких випадках може статися й зараження крові. Крім цього, можливі й інші ускладнення: ревматизм, порушення роботи серця, захворювання нирок та інше. Ось чому при ангіні обов’язково приймати антибіотики – лише таким чином можна впоратися з інфекцією. І звісно, не варто забувати про малесенькі дірочки в зубах, які потрібно вчасно лікувати. Мікроби, мігруючи з ротової порожнини, скажімо, у шлунок, здатні викликати гастрит, виразку, холецистит та інші проблеми шлунково-кишкового тракту. Буває, людині роками дошкуляє біль у шлунку, а причина його звична – запущений карієс. Відтак допоки вона не наведе лад зі своїми зубами та яснами, шлунок буде працювати зі збоями. Кардіологи виявили закономірність: проблеми із зубами підвищують шанс розвитку захворювань серця. Це провокують бактерії, які живуть на хворих зубах та яснах. Проникаючи в кров через мікротріщини, що виникають при чищенні й інших пошкодженнях ясен, вони провокують запалення в кровоносних судинах і навіть призводять до утворення тромбів. Також на совісті пародонтозу і карієсу – ендокардит Ослера (інфекційне ураження тканин клапанів серця різними патогенними збудниками). Причина його – стрептокок, який через кров проникає до серця.

Беззубий у 38 років

У практиці лікарів щодня трапляються різні випадки. Інколи такі, що важко й передбачити. У Віталія Фесика – не виняток. Проте, каже, що найбільше запам’ятовуються ті, з якими зіштовхується вперше.

– Це було на другий тиждень лікарської практики у відділенні хірургічної стоматології, в нічне чергування, – розповідає лікар. – Ургентно привезли пацієнтку з флегмоною (гостре гнійне запалення м’яких тканин – авт.). Захворювання швидко поширюється клітинами, залучаючи в гнійний процес м’язи та сухожилля. Пригадую, я тоді дуже хвилювався, бо нікого зі старших лікарів не було, довелося покладатися на власні сили. Втім, все, на щастя, пройшло успішно. Головною причиною флегмони є інфекція. Часто її провокує неправильно полікований зуб. Флегмона – самостійна хвороба, але вона може бути ускладненням інших гнійних процесів в організмі. Тому в разі її виникнення, слід негайно звернутися до лікарів.

Ще не можу не розповісти про пацієнта, який у 38 років не мав жодного зуба. Він, щоправда, вів не дуже благополучний спосіб життя й стежити за власним здоров’ям у нього не було як. Я тоді ще працював у стоматологічному кабінеті. Лікарі, до яких він звертався, відмовляли в допомозі, бо мав виражену атрофію кістки. Я ж вирішив узятися за його лікування. Одразу поїхав на навчання до Львова, щоб попрактикуватися в лікарів, які вже мали справу з таким. Опісля призначив пацієнту дату операції. Все минуло успішно. Він тепер може не боячись усміхатися. Це для мене була маленька своєрідна перемога. Тішуся, коли мої старання приносять позитивні результати.

Мар’яна СУСІДКО