З чим їдять ГМО?

«Мені картоплі кілограм, але без ГМО», – просить продавчиню на ринку чоловік поважного віку. «Вам що сто років жити?», – кидає у відповідь круглолиця жінка. – Я їм усе й не заморочуюся – є там ГМО чи немає».

І справді, про генетично модифіковані організми нині й у друкованих виданнях, і в Інтернет-ресурсах написано стільки, що люди вже заплуталися в цих лабіринтах часто незрозумілої інформації. Хтось стверджує, що продукти з ГМО – якісні та безпечні, але більшість коментаторів лякають цією абревіатурою, пов’язуючи її з алергією та онкологією. Підкидають хмизу у вогонь маркетологи та підприємці. Аби убезпечити свій товар від сумнівного покупця, вони наклеюють на товар позначки «без ГМО», мовляв, купуйте та не замислюйтеся. Що ж насправді криється під назвою «без ГМО» та чи варто боятися цієї продукції, з’ясовували в спеціаліста – заступника директора з впровадження системи управління  якістю Тернопільського обласного лабораторного центру, кандидата медичних наук Юлії Кравчук.

– Юліє Анатоліївно, нині доводиться спостерігати, як стрімко розвивається харчова промисловість, завдяки надбанням біотехнологій, де найперші топові позиції займає створення генетично модифікованих організмів. Як науковці трактують це поняття?

– Генетично модифіковані організми (ГМО) або трансгени – це організми, в яких змінили структуру ДНК, тобто додали геном іншого організму. У сучасному середовищі спостерігаємо, як швидко збільшуються об’єми роботи з вирощування трансгенних рослин. Серед них: кукурудза, соя, ріпак, бавовна, завдяки чому вони набувають «нових», нетипових для цього сорту чи виду рослин властивостей. Ці рослини стійкіші до гербіцидів, шкідників, вірусів, посухи, мають високу врожайність, порівняно з традиційними селекційними видами. Продукти, що містять дані трансгени, не відрізняються від звичайних ні смаком, ні кольором, ні запахом. Їх використовують для виробництва ковбас, сосисок, сиру, консервів, пива, чипсів, різних соусів, олій, супів швидкого приготування, шоколаду, сиропів і навіть дитячого харчування.

– Про що свідчить наклейка «не містить ГМО»?

– Хочу зазначити, що маркування «містить ГМО» на продуктах українського виробника з’явитися не може, тому що в Україні офіційно поки що не зареєстровано жодного ГМО! Але й відсутність маркування не свідчить про відсутність ГМО, а про те, що цей продукт не підлягав дослідженню на цей показник. У цій ситуації потрібно уважно ознайомитися зі складом продукту, чи містить він такі компоненти, як лецитин, бавовняна чи пальмова олія, соєвий соус, крохмаль, кукурудзяний сироп, що з великою ймовірністю може свідчити про вміст ГМО. Етикетка «без ГМО» стала новим маркетинговим ходом, адже її прилаштовують навіть на тих продуктах, у складі яких трансгенних рослин теоретично бути не може – вода, сіль, оцет.

– Як державні структури та відомства контролюють цей процес?

– Необхідність у надійних та об’єктивних методах виявлення ГМО в продовольчій та сільськогосподарській сировині з кожним роком зростає. Передусім дослідженню підлягає продукція, що внесена до «Переліку харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів» (затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2010, №971) – соя, кукурудза, картопля, томати, кабачки, диня, папайя, цикорій, цукровий буряк, ріпак, льон, бавовна, пшениця, соняшник, рис, харчові добавки та продукти для спеціального дієтичного споживання, отримані з трансгенної сировини.

Дослідження на ГМО проводять у лабораторіях, акредитованих на цей вид діяльності. Лабораторій, здатних проводити якісну та кількісну експертизу ГМО в Україні майже двадцять, серед них – випробувальна лабораторія «Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України». Слід зазначити, що наша лабораторія обладнана сучасним устаткуванням від провідних світових виробників. Фахівці лабораторії мають значний досвід роботи з проведення випробувань методом полімеразної ланцюгової реакції. Це основний скринінговий метод для визначення вмісту ГМО в зразку. За період з липня 2015 року до липня 2019 року наші фахівці провели випробування 1224 зразків рослинної сировини. Йдеться про кукурудзу, сою, ріпак, ячмінь, пшеницю, а також готові зразки харчових продуктів. За даними проведених досліджень, отримано 115 позитивних результатів, що становить 9,4 %.

Варто знати. Більшість країн розпочала рух за створення зон, вільних від ГМО. У січні 2000 року було схвалено Протокол про біобезпеку, відомий як Картахенський протокол. Документ набрав чинності 2003 року після того, як його ратифікували 50 країн світу. Україна приєдналася до нього 2002 року. Протокол декларує правила обробки та використання всіх живих змінених організмів, які можуть несприятливо впливати на здоров’я людини. Незважаючи на це, продукція з ГМО починає домінувати на світовому продовольчому ринку. Зараз учені шукають шляхи створення нового покоління безпечних ГМО, які підвищили б продуктивність сільськогосподарського виробництва та були безпечними для людини.

Лариса ЛУКАЩУК