Зустріч через 55 років

25 червня 1963 року в приміщенні обласного драматичного театру 200 лікарям третього випуску Тернопільського медінституту урочисто вручили нагрудні знаки та скерування на роботу. Дипломів не видали. То був єдиний рік, коли дипломи вирішили вручати після того, як молодий спеціаліст почне працювати (принаймні в Україні). Цим заходом намагалися забезпечити повний доїзд випускників до місця призначення.

Особливість нашого випуску складало те, що свого часу ми були абітурієнтами першого тернопільського набору до першого у нашому місті вищого навчального закладу. Два старші курси сформували за рахунок студентів, переведених з інших медичних ВНЗ.

Учасники зустрічі. Зліва направо: Ю.С. Заводович, Н.Г. Лущик, А.А. Скляр, О.Ф. Мігенько, Л.М. Бойко, П.Г. Мартинюк, В.Д. Пришляк, С.І. Городнюк, О.І. Березовський, В.В. Файфура, В.Т. Ящук (15 червня 2018 року)

По-різному, звичайно, склалася доля наших однокурсників. Частина з них опинилася за межами України – в Росії, Казахстані, Словаччині, США, Ізраїлі. Але ми регулярно зустрічалися: спочатку щокожних 10 років, а потім – через п’ятирічні терміни. І ось нам випало зустрітися більше, ніж через півстоліття після випуску, хоча з різних обставин аж ніяк не всі зуміли прибути до альма-матер.

У теплій обстановці ми згадали студентські роки, вчителів і наставників, насамперед свого незабутнього ректора Петра Омеляновича Огія, який прийняв нас в інститут і випустив дипломованими спеціалістами. Вихованці не обманули його сподівань. Багато з них досягли вагомих успіхів у практичній та науково-дослідній діяльності й у громадській сфері.

Чимало випускників очолювали лікарні в межах районної ланки. Назвемо лише деякі прізвища головних лікарів і назви закладів, які вони очолювали: С.І. Кочмарик – Підволочиська районна лікарня; О.П. Мігенько – Струсівська дільнична лікарня (на посаді – 48 років); Р.М. Капуста – Настасівська дільнична лікарня; О.Ю. Дячук – Великобірківська дільнична лікарня; В.М. Міненко – Шабалинська дільнична лікарня Чернігівської області.

Деякі випускники очолювали обласні й міські медичні заклади: О.Р. Данилків Тернопільську обласну лікарню та обласний центр екстреної медичної допомоги, П.Г. Мартинюк – Микулинецьку обласну фізіотерапевтичну лікарню реабілітації, обласну лікарню ліксанупру, обласну психоневрологічну лікарню (38 років на посаді головного лікаря), Ю.С. Заводович – обласний туберкульозний диспансер, М.М. Гаврилишин – Микулинецьку фізіотерапевтичну лікарню реабілітації, О.М. Балас – Волинський обласний онкологічний диспансер, С.М. Лайко – Тернопільську дільничну лікарню Львівської залізниці.

Після вручення нагрудних знаків. Зліва направо: В.Д. Пришляк, О.А. Вітюк, Л.П. Афоніна, О.М. Балас, О.Ю. Дячук, О.Є. Глущенко, В.В. Файфура, В.В. Поліщук (25 червня 1963 року)

Керівниками приватних медичних установ стали: Н.Г. Лущик – головний лікар медичних центрів «Маг» та «Українські медичні інновації» (Тернопіль), А.Ю. Свистун – директор малого медичного підприємства «Довголіття» (Донецьк), В.М. Черненко – завідувач центру мікрохірургії ока (Рівне), Ю.С. Заводович – головний лікар медичного центру ТОВ «Прохелес» (Тернопіль).

Умілими організаторами охорони здоров’я проявили себе: М.А. Андрейчин – голова Всеукраїнської асоціації інфекціоністів, О.Р. Данилків – очолював Тернопільський обласний відділ охорони здоров’я, Ю.С. Заводович був завідувачем Тернопільського міського відділу охорони здоров’я, В.В. Лойко – організатор і перший директор медичного коледжу при Українській стоматологічній академії (Полтава), В.С. Гринюк – головний нейрохірург Кустанайської області (Казахстан).

Знайшли себе наші випускники й у науковій роботі. Серед них – три доктори та 19 кандидатів медичних наук. Проф. М.А. Андрейчин – дійсний член НАМН України.

Діяльність наших випускників отримала належну оцінку фахівців і громадськості. М.А. Андрейчин став заслуженим діячем науки і техніки України, п’ятеро – заслуженими лікарями України (А.М. Горбоніс, Ю.С. Заводович, П.Г. Мартинюк, Л.М. Пономаренко, В.Д. Пришляк), двоє – заслуженими працівниками охорони здоров’я України (О.Р. Сапацінська, В.В. Файфура). О.Р. Ямнюк – заслужений лікар Російської Федерації. В.Д. Пришляк удостоївся Національної премії України, двоє стали президентськими стипендіатами (В.В. Файфура, П.Г. Мартинюк), п’ятеро – лауреатами конкурсу «Людина року» (М.А. Андрейчин, О.І. Березовський, Ю.С. Заводович, П.Г. Мартинюк, В.Д. Пришляк).

О.І. Березовський успішно реалізував свій літературний хист і став членом Національної спілки письменників України. Його перу належать романи й повісті «Інтернаймичка», «Європа-центр», «Рожевий дурман», «Страх як норма», «В лабіринтах медицини» та інші.

Зауважимо, що наш випуск першим відзначив своє 55-річчя. Сподіваємося, що лікарі наступних випусків підхоплять цю традицію.

Василь ФАЙФУРА,

Петро МАРТИНЮК,

випускники 1963 року