Егбучулама Ученна: «Справжня пристрасть до написання книг з’явилася в мене, коли приїхав навчатися до ТДМУ»

Студентське життя складається не лише з навчання, а й з самореалізації як особистості, роботи над науковими та громадськими проектами, відвідин цікавих місць – фортець, музеїв… Хтось знаходить друзів на все життя, а хтось робить перші успішні кроки як лідер, як майбутній висококваліфікований фахівець, громадський діяч.

До завершення добігає навчання для студента з Нігерії Егбучулами Ученни, який є представником шостого курсу Тернопільського державного медичного університету. Два роки тому він очолював Асоціацію студентів Нігерії, а згодом передав цю естафету Дональду Оріаіфо, який минулого року закінчив наш університет. Обоє хлопців реалізувалися в ТДМУ як лідери громадських організацій, утілили в життя чимало цікавих проектів. Окрім того, Ученна виявився ще й письменником-мислителем. Упродовж свого навчання він встиг написати чотири книги, дві з яких уже побачили світ. Зараз студент готується до презентації третього видання, а напередодні отримання диплома має намір опублікувати й четверту книгу.

Він в усьому намагається бути схожим на свого батька, який учив його гуманізму, завжди допомагати іншим і щодня працювати над собою. Ученна трохи розповів про те, що спонукало його писати книги та який зміст він вклав у них.

– Коли ви вперше почали писати?

– Пробував писати короткі історії в 11 років, але тоді я не гадав, що маю талант до писання. Справжня пристрасть до написання книжок з’явилася в мене, коли приїхав на навчання до Тернополя. Взявся описувати свої думки на власній сторінці у соціальній мережі. 2015 року зрозумів, що можу писати щось більше. Зараз у мене є чотири завершених книги. Дві з них уже вийшли з друку. Стараюся писати щодня по чотири години. Чесно кажучи, отримую задоволення від того, що можу викласти власні міркування. Справа в тому, що багато студентів віддають перевагу навчанню, розвагам, відпочинку. Вважаю, що студентський час – це ще й пора для розвитку, відкриття себе як особистості. І дуже важливо розуміти, для чого ти здобуваєш медичну освіту, яким чином можеш завдяки цьому допомогти суспільству, що для цього потрібно. За час студентства я встиг стати ще й письменником, а також лідером у Нігерійській асоціації студентів, лідером в християнській спільноті. Одного дня вирішив поділитися з іншими своїм досвідом, своїм баченням щодо розвитку людини як особистості.

– Коли опублікували першу книгу та якій темі вона була присвячена?

– Узагалі це книга про те, що є важливим в житті людини, як не втратити справжні орієнтири, коли ти на шляху втілення мрій. Як надалі дотримуватися цих орієнтирів, якщо ти досяг чогось, якщо втратив когось близького. Це, по суті, мій досвід, який ґрунтується на помилках і висновках. Перша книга опублікована 2014 року.

– Декілька слів скажіть про другу книгу, яка також вийшла в світ.

– Друга книга стосується більше творчості й розвитку талантів. Художник вкладає у свій малюнок уяву, фантазію. Так само композитор і поет вкладають весь свій талант у створення пісні. Я в цій книзі спробував донести до читачів те, що кожна людина від природи є творчою та має багато талантів, які потрібно розвивати. І наше завдання також полягає в тому, аби використовувати власний талант для примноження добра у світі, загального розвитку людства. Взагалі кожен наш талант служить нам не для того, щоб отримувати славу, популярність. Особисто я розглядаю свій талант як інструмент для того, щоб вчити людей, доносити до них важливі речі, служити суспільству. Наприклад, високопрофесійний лікар може написати книгу про власний досвід, шлях, помилки й досягнення для того, щоб інші могли вдосконалюватися, щоб студенти чи молоді лікарі мали певні орієнтири.

Попередні дві книги опубліковані в британському видавництві англійською мовою. Третю книгу Егбучулама Ученна має намір видати українською та англійською мовами і передати в бібліотеку ТДМУ кілька примірників.

– Чи отримали відгуки щодо своїх книг і якими вони були?

– Так, я отримав відгуки від людей, які прочитали книгу. Більшість з них подякували за те, що я спонукав їх задуматися над власним життям і призначенням у цьому світі. Хочу трохи розповісти про третю книгу. Це про нагороду, яку отримав в житті, про Тернопіль і його значення в моїй долі. Але найголовніше – про те, щоб не зупинятися на досягнутому й постійно розвиватися. Стати лікарем та отримувати зарплатню, про яку мріяв, – це не ознака успіху. Успіх – це постійний розвиток, рух, навчання, постійний пошук чогось нового. Щоразу, коли досягли якоїсь щаблини розвитку, потрібно вміти бачити інші обрії, ставити перед собою нову мету та йти до неї. Потрібно пам’ятати про основне призначення в житті, про призначення тієї чи іншої професії.

– Оскільки згадали про Тернопіль, то яке місце він займає у вашому житті?

– Це дуже спокійне, мирне та гарне місто. Мені воно подобається тим, що тут немає такої кількості людей, як у великих містах. Як правило, всі ставляться доброзичливо, а викладачі готові підтримати й допомогти. Для студентського життя та навчання тут є всі умови й мало спокус. Тобто місто ідеально годиться для тих, хто справді вирішив вчитися й здобувати обрану професію. А ще це шість років мого життя і моїх пошуків.

– Чого навчилися в Україні, крім основної професії?

– Насамперед я міг зреалізувати себе тут як лідер, навчися співпрацювати та кооперуватися з іншими для виконання якихось завдань. Завжди пам’ятатиму Революцію Гідності 2014 року, коли люди збиралися в центрі, щоб підтримати один одного, допомогти. Таке відбувалося і в інших містах. Українці змогли досягти змін. Чесно кажучи, в моїй країні люди бояться робити щось подібне. Вони звикли нарікати, що погана влада й суспільство, але ніхто не робить жодних активних дій. Люди бачать проблеми, але нічого не роблять для їх розв’язання. Навпаки – в Україні. Люди пробують змінювати ситуацію. Цей досвід є дуже цінним. Я тут загартувався, зрозумів багато чого важливого, отримав життєвий досвід, який надалі допоможе мені в професії та в моєму розвиткові.

Яніна ЧАЙКІВСЬКА