До активного життя повертають сучасні технології та командна робота

Ніч. З увімкненою сиреною сонними вулицями Тернополя до університетської лікарні мчить «швидка». У салоні – колега, невролог одного із закладів міста. Анатолія Павловича, в якого стався серцевий напад, по суті, без свідомості передають у руки фахівців ПІТу. Стан пацієнта критичний. Частота серцевих скорочень – 24 удари на хвилину, артеріальний тиск – 60/40, миготлива аритмія на тлі якої повна атріовентрикулярна блокада, так званий синдром Фредеріка. Провівши повторну електрокардіограму, лікарі виносять вердикт – гострий інфаркт міокарда.

За кілька годин стан хворого за допомогою тимчасового ендокардіального стимулятора та медпрепаратів вдалося дещо стабілізувати, але він все одно залишався важким. Засоби інтенсивної терапії дещо зрушили з місця основні життєві показники й вони навіть трохи поліпшилися. Втім, зранку на медиків чекає новий виклик – інфаркт міокарда ускладнився альвеолярним набряком легень. У хворого з’явилася кривава піна біля рота, синюшність та сильна задишка. У цій ситуації лікарі приймають єдине рятівне рішення й, погодивши свої дії з родичами, проводять черезшкірне коронарне втручання.

Богдан МАСЛІЙ – завідувач відділення інтервенційної радіології

– Така інвазивна процедура була дещо ризикованою, але разом з фахівцями ПІТу, завідувачем кардіологічного відділення та професором ТДМУ Миколою Івановичем Шведом ми обговорили всі деталі. Дуже переживали, бо це був чи не останній шанс, хворий перебував у надто важкому стані, майже на межі життя та смерті, – каже завідувач відділення інтервенційної радіології Богдан Маслій. – Зараз навіть не беруся озвучувати його діагноз, бо він ледь вміщався на великому аркуші паперу. Зокрема, це гострий інфаркт міокарда лівого шлуночка, набряк легень, кардіогенний шок й ціла низка супутніх захворювань, зокрема, таких, як цукровий діабет та інші. Якщо хворого у такому стані не доправити в найкоротші терміни до медичного закладу, він може померти у лічені хвилини, бо серцевий м’яз перестає скорочуватися. Отож ми скерували хворого до операційної, де разом з нами працював й реаніматолог, який проводив штучну вентиляцію легень за допомогою інтубаційної трубки, аби підтримувати життєво важливі функції організму. Розпочали з процедури коронарографії, під час якої й виявили, що «закрита» права коронарна судина. «Відкрили» її за допомогою стента.

Стан пацієнта дещо поліпшився, але він ще був залежний від апарату штучної вентиляції легень, тому лікарі продовжили підтримувати цю функцію вже у ВАІТі. Крім того, постало питання, як подолати й низку супутніх проблем – у хворого відмовили нирки та підшлункова залоза, з’явився гострий панкреатит, надувся живіт, бо різко знизилася перестальтика кишківника. Постраждали також центри кори головного мозку через те, що людина багато часу провела у несвідомості, а відтак зазнала кисневого голодування. Богдану Маслію вдалося успішно виконати інтервенційне втручання, але подальша доля хворого вже залежала від ефективних дій цілої команди фахівців, особливо реаніматологів. Вони налаштували свою апаратуру на певний режим роботи, врахувавши усі показники організму «особливого» пацієнта.

– Інтервенційні хірурги й справді на «відмінно» виконали свою роботу. Але коли вже відновився кровотік, важливо було нормалізувати функції всіх органів і систем, – продовжує розповідь лікар-анестезіолог ВАІТу Оксана Іваськів. – Отож до порятунку хворого долучилися й інші фахівці нашої лікарні, зокрема невролог, абдомінальні хірурги, ендокринологи. Працювали за українськими та європейськими медичними протоколами, застосовували інноваційні методики лікування.

Дев’ять днів за життя свого колеги боролися лікарі й увесь медичний персонал відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Коли ж його стан стабілізувався, хворого перевели для реабілітації до кардіологічного відділення, де за ним вели уважне спостереження кардіологи. Стан чоловіка поліпшувався, потрохи відновився серцевий ритм, а згодом Холтерівське моніторування та ЕХО-дослідження засвідчило, що власне серцеве скорочення у задовільному стані, відтак й зникла потреба у тимчасовому ендокардіальному стимуляторі. Завдяки злагодженій роботі ендоваскулярних хірургів та інших фахівців університетської лікарні, які багато годин провели з пацієнтом в операційній та реанімації, йому вдалося буквально вислизнути з обіймів смерті, отримавши шанс на якісне, повноцінне життя.

Лікар-кардіолог Андрій Підгурський понад чверть століття працює в цій галузі медицини. Він і заступив на чергування тієї ночі, коли каретою «швидкої» доправили Анатолія Павловича до ПІТу.

– Серцево-судинні захворювання нині стоять на перших позиціях серед причин смертності не лише в нашому краї, а й в Україні, – каже Андрій Вацлавович. – Але, сподіваюся, що все-таки з часом цю ситуацію вдасться подолати завдяки таким підрозділам – інтервенційної радіології, кардіохірургії, які з’явилися в нашій лікарні. Якщо раніше пацієнти з обширним інфарктом мали не так багато шансів на життя, то інтервенційні методи лікування їх рятують. Траплялося, що нам вдавалося поставити на ноги таких недужих, але вони, на жаль, ставали інвалідами, адже в серцевому м’язі відбуваються незворотні процеси, зокрема, омертвіння міокарду з наслідками якого їм доводиться жити до кінця своїх днів. Особливо невтішно, коли людина працездатного віку, а потребує групи інвалідності, через хворобу не може працювати, та й взагалі вести повноцінний спосіб життя.

Нині ж хворі з гострими інфарктами, які були доправлені до лікарні в перші дві години після того, як, власне, стався інфаркт, мають шанс на нормальне життя з цілковито відновленим життєвим мотором: без жодних рубців на кардіограмі та без порушення скоротливої функції серця.

У цій ситуації пацієнт залишився живим ще й завдяки тому, що медичну допомогу йому надавала висококваліфікована мультидисциплінарна бригада, до якої долучилися спеціалісти суміжних спеціальностей університетської лікарні. Карета швидкої вчасно доправила до нашого медичного закладу, бо в таких випадках лік іде на години. Мені віриться, що такі відділення інтервенційної радіології запрацюють й у районах області, в окружних лікарнях, які нині облаштовують сучасною апаратурою. Тоді, ймовірно, й знизяться показники летальності від серцево-судинних недуг.

Лариса ЛУКАЩУК,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)