Диня – гарбузова господиня

Диня – рослина, овоч з родини гарбузових, з роду огіркових. Її батьківщиною вважають Африку та Ост-Індію. Перша згадка (лат. – pepones) зустрічається в Біблії. На наші терени диня почала поширюватися з XVI ст.

Плоди дині серед іншого містять органічні кислоти, пектинові речовини, вітаміни Е, С, В6, В2, каротин, азотисті й мінеральні речовини. Її використовують як помірнопослаблюючий, сечогінний та жовчогінний засіб. Диня, як і кавун, має здатність всмоктувати й виводити з організму нагромаджені там шкідливі речовини. Найкраще вживати диню окремо – через 2-3 години після прийому їжі. Бажано до і після її прийому не вживати молока й кисломолочних продуктів, алкоголю. Виключена вона також із меню матерів-годувальниць. Диня сприяє збалансуванню в організмі рівня холестерину, підвищує рівень гемоглобіну в крові. Вважається, що вона надає блиску очам і поліпшує зір.

З косметичною метою (як маски), диню використовують для видалення пігментних плям, вугрів і ряботиння. Часте вживання дині сприяє прочищенню судин. Добре вживати її при гіпертонічній хворобі, недокрів’ї, хронічній недостатності кровообігу, хронічних гепатитах. Незамінна диня при лікуванні глистів: випивати склянку свіжого соку вранці натщесерце. Величезну глистогінну дію має її насіння: залити 100 г зернят холодною водою, щоб ледве їх покривала, варити 10 хвилин. З’їсти ці зернята протягом сніданку.