Громади та медичні заклади: чи складеться тандем?

Разом з реформами на первинній ланці медицини триває й процес децентралізації в Україні. В результаті таких змін громади отримали більше повноважень, приміром, щодо розподілу коштів, щоправда, й відповідальності побільшало, зокрема за ті процеси, які відбуваються на їхній території. Як ці інновації відбуваються в реальному житті й чи вплинула така співпраця на якість надання медичної допомоги, передусім сільським мешканцям? Відповісти на ці запитання попросила начальника управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА Володимира Богайчука та головного лікаря Теребовлянського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Степана Кундрата.

Спочатку із запитаннями звернулася до Володимира Богайчука:

– Володимире Григоровичу, як місцеве самоврядування долучається до процесів децентралізації «первинки»?

– Громади отримали можливість самостійно розвивати систему надання первинних медичних послуг на своїй території. Створені державні важелі, які дозволяють налагодити фінансування, зокрема, первинної ланки медицини. Децентралізація стала неформальною передачею повноважень і коштів на місця. Завдяки тому, що гроші акумулюються безпосередньо в громадах, ОТГ нині самостійно вирішують питання закупівлі обладнання, заробітної платні, проведення ремонтних робіт. Власне ще з 2016 року втілюємо заходи щодо децентралізації у сфері охорони здоров’я, що базуються на ефективній співпраці з територіальними громадами. Місцеве самоврядування бере активну участь у процесах модернізації первинної ланки. Об’єднані територіальні громади долучаються до фінансування й такі рішення приймають, по суті, в усіх районах області. Громади отримали більше повноважень вирішувати медичні потреби своїх мешканців. Ось нещодавній випадок: жителі невеличкого села звернулися до керівника громади допомогти надати фінансову підтримку, аби забезпечити зарплатнею фельдшера. Нова модель фінансування не дозволяє утримувати медичного спеціаліста в населеному пункті з кількістю мешканців менше 500 осіб. Але це цілком у силі зробити громада, яка й оплатила послуги такого фахівця.

– Як допомагає управління охорони здоров’я медикам і громаді, яких результатів уже досягли?

– Ясна річ, наші фахівці роблять усе можливе, аби цей процес не позначився на якості медичного обслуговування. За потреби в Центри первинної медико-санітарної допомоги виїжджає наш спеціаліст, аби допомогти з’ясувати деякі питання координації роботи медичних закладів у громадах, вирішити питання механізму розподілу коштів, юридичної підтримки. Загалом в області налічується 24 центри первинної медико-санітарної допомоги, шість з них діють у складі об’єднаних територіальних громад. Деякі громади вирішили створити свої центри ПМСД і виділяють кошти на утримання центрів. На створення спроможних мереж первинної ланки в області держава виділила додатково 224 мільйони гривень. За ці надходження будуть побудовані амбулаторії загальної практики-сімейної медицини з житлом для фахівців, реконструйовані приміщення, планується закупити медичний транспорт. Утім, громади мають забезпечити 10 відсотків співфінансування в будівництві об’єктів, реконструкції закладів і закупівлі транспорту. Зараз вони займаються виготовленням проектно-кошторисної документації, закуповують обладнання, яке передбачено Табелем оснащення. На початку цього року вже заклали перший камінь деяких амбулаторій.

– Чи всі громади в рівних можливостях щодо допомоги в утриманні медичних закладів?

– 24 об’єкти первинної ланки Тернопільщини – це і Центри ПМСД, і юридичні структури в об’єднаних громадах, і амбулаторії сімейної медицини, і ФОПи працюють за новою системою фінансування, яке після укладання угод з Національною службою здоров’я України збільшене вдвічі, а то й втричі. Звісно, є випадки, коли громада не має можливості чи не спроможна спрямовувати на фінансування медичного закладу потрібні кошти. Скажімо, районна лікарня у Залозецькій громаді Зборівського району. Незважаючи на те, що вони провели ефективні заходи з оптимізації роботи установи, їм до завершення 2018 року не вистачило коштів у сумі 350 тисяч гривень. І одностайним голосуванням депутатів на сесійному засіданні обласної ради було ухвалено спрямувати з медичної субвенції цю суму. Подібна ситуація склалася й у Скалатській районній лікарні. Але їм вирішили не надавати додаткові кошти з медичної субвенції, бо вони не працюють в єдиному медичному просторі. Коли Скалатська міська об’єднана територіальна громада формує свій бюджет, то гроші на лікування тих членів громади, яких обслуговують на другому рівні, зокрема, у Підволочиській центральній районній лікарні, там не передбачені. Хоча їх бюджет у змозі профінансувати лікування цих пацієнтів. Ми детально проаналізували цю ситуацію, тому прийняли таке рішення. Взагалі ж борг Підволочиської центральної районної лікарні наприкінці минулого року становив майже п’ять мільйонів гривень, а дохідна частина Підволочиської районної ради – лише 2,5 мільйона гривень, і вона, звісно, не може покрити цю суму. Та й інші громади не хочуть додатково фінансувати центральну районну лікарню, тим більше, коли на території району є село, яке взагалі не увійшло до жодної з громад. Тому вивчаємо такі ситуації та як представники держави виділяємо кошти, аби підтримати потребуючі медичні заклади в період реформ.

Коментує Степан Кундрат:

«У Теребовлянському районі наразі створено чотири об’єднані територіальні громади, але маємо шість сільських рад, які не ввійшли до складу громад. Дотепер ці громади своїх закладів первинної медико-санітарної допомоги ще не створили, тому послуги на «первинці» всім жителям району надає наш районний Центр ПМСД. У складі нашого підприємства функціонує 16 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини, 41 ФАП і ФП, а також діють сім медичних пунктів тимчасового базування.

Хочу зауважити, що заходи з децентралізації галузі охорони здоров’я, зокрема, налагодження стосунків з територіальними громадами в нашому районі ми розпочали ще два роки тому. Спільно з керівниками району, громад, сільських рад зорганізовували та проводили зустрічі, «круглі столи», інші заходи щодо формування спроможної мережі первинної медичної допомоги та матеріально-технічного оснащення нашого закладу. Основна мета, яку мали донести до місцевого керівництва – те, що відповідальність за розвиток системи охорони здоров’я, а саме первинної медичної допомоги в часи децентралізації, лягає на їхні плечі. І вочевидь, наші зусилля не пропали даремно, бо наразі всі амбулаторії під’єднані до мережі Інтернет, ми придбали комп’ютери, ноутбуки, принтери та сканери. У процесі модернізації нашого закладу взяли активну участь місцеві підприємці та агрогосподарства, які розгорнули свою діяльність на території району. З різних джерел фінансування за ці роки змогли придбати більшість з того, що вимагає Табель матеріально-технічного оснащення. Але твердити, що така допомога є рівноцінною від усіх громад, було б неправдою. Хоча більшість вже зрозуміли, що отримали значно більше коло повноважень вирішувати медичні потреби своїх мешканців, і хоча кожен по-своєму, але роблять певні зусилля в цьому напрямку. Тішить, що прийшло й усвідомлення того, що від рівня надання первинної меддопомоги залежить стан здоров’я мешканців громади. А свої кошти громада має насамперед вкладати в заклад первинної меддопомоги, тобто той, який найближче до пацієнта, і де можна вирішити 70-80 відсотків всіх медичних потреб мешканців певної території. Відтак нам вдалося дещо змінити усталені стереотипи та довести, що ефективну й повноцінну первинну меддопомогу можна отримати на місці, в своєму закладі. Це зекономить кошти і час, аби не діставатися за 30-40 кілометрів до райцентру. Хочу назвати громади, які найбільш активно долучилися до реформ первинної меддопомоги, – це Іванівська та Микулинецька. Цьогоріч розпочали будівництво трьох нових сільських амбулаторій загальної практики-сімейної медицини та капітальний ремонт у чотирьох амбулаторіях. І громади погодилися забезпечити 10 відсотків у співфінансуванні, як це й передбачено цим державним проектом. 

Узагалі ж, на мій погляд, основна роль у цьому процесі відведена керівникові закладу ПМСД, який уже не просто виконує функції головного лікаря, а й менеджера. Саме йому відведена місія вибудувати партнерські стосунки з громадою, керівництвом органів місцевого самоврядування.

Якщо немає підтримки у громади, то самому зорганізувати роботу «первинки» доволі нелегко. З цього приводу згадую слова одного з наших доброчинців – керівника сільгосппідприємства: «Ми повинні бути впевнені, кому даємо допомогу, бо інакше – це гроші на вітер». Отож, здобути непідробний авторитет медичної установи – це головний пріоритет нашої роботи».

Лариса ЛУКАЩУК