Вічна молодість душі

Свій 90-літній ювілей 14 лютого відзначила чудова людина, мій викладач з кафедри нормальної фізіології – Катерина Георгіївна Золенкова. Цього дня Катерина Георгіївна була в Мілані зі своїми рідними. Як і кожен з довгожителів, вона дуже добра, завжди позитивно налаштована до навколишніх людей та подій, перебуває в постійному творчому пошуку, дбає про своїх рідних і друзів, намагається у міру можливостей їм допомогти, полегшити повсякденне життя та принести користь.

У Тернополі 1957 року заснували державний медичний інститут (нині – університет). Одразу до обласного центру почали приїздити майбутні викладачі з різних міст: Києва, Станіслава (нині Івано-Франківськ), Чернівців, Одеси, Москви… Їхали молоді фахівці разом із сім’ями. Як-от подружжя Гончаруків (Є.І. Гончарук – у майбутньому ректор Київського медінституту), Золенкових з Москви, інших. Але спочатку перед усіма стояло непросте завдання – у стислий термін (майже чотири місяці) заснувати кафедру нормальної фізіології та з 1 вересня 1957 року розпочати навчальний процес.

Їхали до Тернополя з великим бажанням якнайкраще виконати завдання, працювати з ентузіазмом, самовіддачею. Разом із собою привозили нагромаджений, хоч і невеликий досвід роботи в інших вишах, навчальні та наукові здобутки, а часом везли навіть прооперованих спеціально для педпроцесу піддослідних тварин. Держава забезпечила кафедру сучасним на той час обладнанням: електрокардіографами, стереотаксичними приладами, приладами для визначення обміну речовин тощо. Багато чого створювали власноруч. Зокрема, у практикумах самі працівники розробили та виготовили оригінальне оснащення для індивідуальної роботи кожного студента в групі, навчальні стенди та інше. Працювали напружено, часом робочий день закінчувався після 12 години ночі й занепокоєні чоловіки приходили за своїми дружинами, щоб забрати їх нарешті з роботи.

Але впоралися й встигли. 1 вересня 1957 року в актовій залі інституту було прочитано першу лекцію з нормальної фізіології та на кафедру прийшли для практикумів перші студенти.

Тоді лекція становила основу педагогічного процесу. Інформативність, викладення матеріалу на сучасному рівні, демонстративність та інші характерні до лекції вимоги залишилися незмінними. Позитивною рисою вважали лекторську майстерність, вміння зацікавити аудиторію, навчити не просто засвоювати новий фактичний матеріал, а вміти його аналізувати, оцінювати.

Професор Костянтин КОВАНОВ демонструє дослід на оперованих тваринах під час лекції з розділу «Фізіологія травлення», йому асистують доцент Катерина ЗОЛЕНКОВА та асистент Микола КОРНЕЛИШИН (1970-і роки)

Катерина Георгіївна Золенкова, яка приїхала до Тернополя після успішного закінчення аспірантури в Московському медичному інституті та захисту кандидатської дисертації, як високоспеціалізований фахівець відразу долучилася до читання лекцій. На лекціях, крім традиційних таблиць, демонстрували досліди на оперованих тваринах, звучали фонограми ритмів серця людини. Лекції Катерини Георгіївни з цікавістю слухали й любили студенти.

Багато уваги приділяли позааудиторній роботі зі студентами. До кожної академічної групи призначався куратор, який, як і зараз, зустрічався з групою після занять, відвідував їх у гуртожитках, організовував екскурсії, диспути, культпоходи, вечори відпочинку.

Вперше за проханням студентів кураторської групи Катерину Георгіївну залишили куратором до 6-го курсу, тобто впродовж усього навчального процесу. На одному з вечорів відпочинку, який організовувала Катерина Георгіївна, пощастило бути присутньою й мені. Студенти демонстрували свої таланти у концерті художньої самодіяльності та із задоволенням слухали гру на фортепіано доньки Катерини Георгіївни – Олени Євгенівни Золенкової, що в ті часи навчалася у музичному училищі, а згодом стала одним з лауреатів музичного конкурсу в Мілані.

Хотілося б відзначити наполегливу та цілеспрямовану роботу Катерини Георгіївни як науковця в галузі онтогенезу кровоносної системи. Вже не в дуже молодому віці доцент Золенкова завершила результат своїх тривалих експериментальних досліджень – дисертацію з найактуальнішої проблеми медицини.

Пізніше під час перебування за кордоном (в Італії), надрукувала три книги.

Особливістю доброзичливої Катерини Георгіївни при спілкуванні є часте вживання питання: «Чим можу Вам допомогти?» І допомагає. Взагалі бездоганна висока мораль доцента Золенкової може бути хорошим прикладом для студентів і викладачів. Вона завжди користувалася повагою й любов’ю, особливо серед студентів. І заслужила цю шану своєю багаторічною працею.

Наш університет має пишатися такими викладачами, як Катерина Георгіївна Золенкова – кандидат медичних наук, доцент, один з фундаторів нашого університету, яка зробила вагомий добрий внесок в історію нашого закладу.

У день ювілею хотілося б побажати Катерині Георгіївні міцного здоров’я, нових творчих планів і звершень! Многая літа!

Ельвіра КОВАНОВА,

доцент

Після того, як пішла на заслужений відпочинок, Катерина Георгіївна зайнялася видавничою діяльністю. З-під її пера у видавництві «Підручники і посібники» вийшли книги: «Італійська мова. Фонетика. Граматика: довідник-самовчитель» (2000 р., 2018 р.), «Україно-італійський розмовник-самовчитель» (2007 р.), «Словник італійсько-російсько-український, українсько-російсько-італійський» (2008 р.). Вона пам’ятає все добро, що хтось зробив для неї. У кожній з книг є подяка тим, хто допомагав їй у виданні книг, зокрема, і нашим викладачам С.І. Климнюку, Б.А. Локаю, О.В. Денефіль.

Катерину Георгіївну пригадую ще з першого курсу навчання у ВНЗ, коли вона щоранку проводжала до музучилища свою доньку Олену. Познайомившись з Оленою ближче, я ще й побачила безмежну красу людської душі, любов до своїх учнів, професії. Переїхавши до Мілана, першого ж року її запросили виступити на концерті в Ла Скалі, а зараз весь свій вільний час вона віддає учням у школі, навчаючи їх музики, а вони дарують їй свою безмежну любов…

На другому курсі Катерина Георгіївна викладала у нашій групі на заняттях з нормальної фізіології. Добра, чуйна, справедлива, спокійна, енергійна, ентузіаст своєї справи, залюблена у викладацьку роботу. Вона поважала кожного студента, пам’ятала їх тривалі роки. Катерина Георгіївна намагалася якомога цікавіше провести з нами заняття, пояснити незрозуміле так, щоб ми запам’ятали його надовго. Матеріал у підручниках з нормальної фізіології на час мого навчання був уже застарілий, Інтернету не було, і тому все, що потрібно, ми повинні були засвоїти на лекціях і практичних заняттях. Запам’яталися заняття з теми «Вища нервова діяльність»: ми проводили тестування психологічних особливостей особи, матеріали до яких К.Г.Золенкова привезла, навчаючись у Москві в аспірантурі, в Інституті нормальної і патологічної фізіології АМН СРСР. Не можна не згадати занять з фізіології серцево-судинної системи (експерименти на жабах), крові (практична робота з визначення показників власного загально аналізу крові), травлення та вищої нервової діяльності (експерименти на собаках), дихання (робота з мішком Дугласа), центральної нервової системи (стереотаксична методика)… Пізніше, коли Катерина Георгіївна вже працювала на кафедрі патологічної фізіології, ввела практичну роботу «Вплив центральної нервової системи на серцево-судинну діяльність». Підготовка щурів до заняття була дуже цікава. За декілька днів до заняття у різні відділи гіпоталамуса щурів за допомогою стереотаксичного приладу було вживлено мікроканюлі чи електроди. Робота студентів на занятті полягала у реєстрації ЕКГ у тварини при подразненні електродів електричним струмом різної сили та частоти, введенні альфа- або бета-адреноміметиків, адренолітиків. Цікаво було аналізувати вплив кожного з препаратів на різні відділи гіпоталамуса. Катерина Георгіївна з ентузіазмом пояснювала нам механізми отриманих результатів.

Коли ми навчалися на початку кожної першої пари протягом 10 хвилин була політінформація. Старалися підібрати не лише політичні новини, але й медичні, просили допомогти розібратися у механізмах того чи іншого винаходу і Катерина Георгіївна, радіючи нашій допитливості, їх пояснювала. Вже перебуваючи в Італії, К.Г. Золенкова часто ходила в бібліотеку, де проводила науковий пошук з тієї чи іншої проблеми медицини, маючи багато ідей та часу для їх реалізації. Зокрема, вона розробила колову номограму добової потреби в мікроелементах та джерел їх надходження. Тоді ж досліджувала проблеми дефіциту селену в організмі, артеріальної гіпертензії.

Як і всі студенти, ми ділилися з однокурсниками новинами. Кураторська група нашого курсу із захопленням розповідала про зустрічі з Катериною Георгіївною, які вони проводили в неї вдома. Вона пекла пироги, вгощала всіх чаєм і влаштовувала тематичні вечори. Під час зустрічей Олена грала на фортепіано або вмикала платівки з різними музичними творами. Також влаштовували й наукові зібрання, походи в театр. Прийшовши працювати на кафедру патологічної фізіології, К.Г. Золенкова організовувала зустрічі з композиторами Тернопілля, тематичні обіди, присвячені Італії.

Удома Катерина Георгіївна любила влаштовувати вечері. Вона запрошувала друзів своєї молодості, їхніх дітей, онуків, пам’ятала уподобання кожного гостя та намагалася зробити їм приємне. Завжди бажаними були Коморовські – Ярослава Михайлівна та Роман Ростиславович, Климнюки – Олена Іванівна, Сергій Іванович з дружиною, Нікульнікови – Емма Павлівна з внучками.

Вельмишановна та дорога Катерино Георгіївно, вітаю Вас зі славним ювілеєм! Залишайтеся завжди тим теплим світлим промінчиком, який тішить всіх Ваших рідних і друзів! Дай Вам Бог здоров’я на многії літа!

Ольга ДЕНЕФІЛЬ,

професор кафедри патологічної фізіології ТДМУ

Поділитися...
Share on Facebook
Facebook
Share on Google+
Google+
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin