Віктор Мельничук: «Навіть і гадки не мав працювати в іншій галузі, не люблю легких шляхів»

«Якщо берешся за щось, то роби це якнайкраще», – життєвий девіз лікаря-хірурга Віктора Мельничука. У відділенні малоінвазивної хірургії він працює з 2003 року. Основним напрямком його роботи є лапароскопічна та артроскопічна хірургія. Любить жартувати: якби не став хірургом, то обов’язково був музикантом. Медицина лише одна частинка його багатогранної особистості.

– Вікторе Васильовичу, чому саме обрали лікарський фах, тим більше – хірургію?

– Одразу й важко сказати, багато було знайомих лікарів, подобалася ця професія. Вступаючи до медичного вишу, однозначно знав, що оберу лише хірургічну спеціальність. Навіть і гадки не мав працювати в іншій галузі, не люблю легких шляхів.

– Найяскравіший спомин зі студентських часів.

– Часи студентства – найкращі. Оскільки точно знав, що стану хірургом, то намагався розвиватися в цьому напрямку, відвідував хірургічний гурток, яким керував лікар-хірург Ігор Миколайович Дейкало. Щотижня ми зі студентами збиралися та обговорювали якісь проблеми, брали участь в оперативних втручаннях. Було дуже захоплююче й цікаво пізнавати світ медицини. А ще зорганізовували своє дозвілля, відвідували цікаві історичні місця нашого краю.

– Що, на ваш погляд, найважливіше у хірургічному фаху?

– Уміти швидко приймати рішення. Хірургія вимагає просторової уяви, інтуїції, чуття… Хтось вчиться швидше, хтось повільніше, але задатки потрібно мати, інакше без цього ніяк.

– Медицина та музика – діаметрально протилежні напрямки, одначе вони невід’ємні частини вашого життя. З чого почалося таке захоплення?

– Мабуть, якби не хірургія, став би музикантом. Свого часу закінчив музичну школу по класу акордеона, віртуозно володів гітарою. З 10-річного віку грав у вокально-інструментальному ансамблі. Разом з друзями підробляли музиками в місцевому ресторані. Вже й не пригадаю, що купив за свої перші зароблені гроші. Зараз гітару беру до рук зрідка. До речі, маю непоганий інструмент, тепер десь припадає пилюкою в гаражі. Коли збираємося з друзями, ось тоді влаштовую маленькі концерти, але хіба для душі.

Та меломаном я залишився, люблю, коли музика якісна, добре знаюся на цьому. Останні кілька років займав призові місця на чемпіонаті України з автозвуку. Суть змагань полягає у відтворенні звуку, максимально наближеному до живого. Необхідно створити якісний звуковий образ, приділяючи увагу загальному оформленню автомобіля та належній інсталяції.

– Як вам вдається підтримувати добру фізичну форму?

– Упродовж десяти років захоплююся великим тенісом. У цей спорт мене привів мій товариш – завідуючий ВАІТу Олег Ємяшев. Спершу мені було просто цікаво, а потім заняття мене полонили. У травні здобув перемогу на парних змаганнях в тенісі. Теніс – це своєрідна гра в шахи, але в русі. Коли вже стільки років цим займаєшся, знаєш наперед і контролюєш положення свого тіла. Лише на перший погляд теніс виглядає простим, але насправді – доволі інтелектуальна гра: слід наперед продумати таку комбінацію ударів, щоб суперник в жодному разі не переміг тебе. Звісно, що це непросто, втім, приносить неабияке задоволення. Недарма кажуть, що рух – то життя.

– Чи вірите у вищі сили, які мають вплив на долю людини? У хірургії це особливо очевидно, бо ж постійно боретеся з недугою пацієнтів…

– Вірю в Бога й те, що кожна людина має свою долю. Найбільше унікальних випадків слід шукати у відділеннях онкологічних лікарень, де люди впритул борються зі смертю. Знаю чоловіка, який має онкологічне захворювання черевної порожнини. Лікарський прогноз у його становищі складав не більше трьох місяців, а він вже третій рік живе й працює. У це важко повірити, бо ж є гістологічні підтвердження його недуги. Виглядає як справжнє диво, яке з точки зору медицини важко пояснити.

– Як сформулювали б кредо своєї професійної діяльності?

– Роботі намагаюся віддаватися сповна, лише так можна досягнути найкращих результатів.

– Якими будуть ваші універсальні поради широкому колу громадськості для підтримання належного рівня здоров’я?

– Недузі легше запобігти, ніж її лікувати, тож закликаю усіх періодично проходити профілактичні медичні огляди. Якщо раптом починає щось непокоїти, негайно йти до лікаря, а не відтягувати до останнього і в такий спосіб провокувати ще більший розвиток недуги. Намагайтеся максимально наблизитися до здорового способу життя. Правильне, збалансоване харчування та рух – запорука гарного самопочуття й довголіття.

– Яких емоцій, позитивних чи негативних, у вашій лікарській практиці було більше?

– Звісно, позитивних! Я – затятий оптиміст. Навіть лікування має кращий ефект, якщо пацієнт позитивно налаштований. Негативу в наш час і так достатньо, треба радіти щоденним дрібницям.

– Чи є хтось з ваших наставників взірцем для вас у медицині, з кого берете приклад?

– На світанку власної професійної кар’єри мені допомагав і ділився своїм досвідом професор, а в той час завідувач відділення малоінвазивної хірургії Олександр Леонідович Ковальчук. За що йому дуже вдячний.

– Що особисто Вас мотивує у роботі хірурга?

– Успішно виконані операції, те, що мої пацієнти одужують. Для лікаря – це найкраща винагорода.

Мар’яна СУСІДКО,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)