Видатний офтальмолог, організатор офтальмологічної служби на Тернопіллі

Іван Степанович Мазур народився 10 лютого 1892 року в селі Скалеве тодішньої Новоархангельської волості Херсонської губернії в багатодітній селянській сім’ї, старшим із 12 дітей. Батько був чи не єдиною грамотною людиною в селі й прагнув дати освіту старшому синові. Іван вчився спочатку в сільській 4-класній школі, в Новоархангельському 2-класному училищі, згодом у Київській військовій фельдшерській школі, яку з відзнакою закінчив 1910 року. Служив військовим фельдшером, брав участь у Першій світовій війні в складі польового госпіталя, виконував функції помічника лікаря. 1917 року екстерном склав екзамени в гімназії м. Риги, отримав атестат зрілості та вступив на природничий факультет Київського університету. Навчання поєднував з роботою в Київському клінічному госпіталі. 1918 року перевівся на медичний факультет університету, який 1920 р. реорганізували в Київський медичний інститут.

Після закінчення інституту 1922-1923 рр. – екстернат гінекологічної клініки, 1924-1930 рр. – спочатку ординатор, згодом асистент офтальмологічної клініки Київського медінституту. 1931-1934 рр. очолював очне відділення Тульчинської окружної лікарні, одночасно був спершу завучем, згодом директором новоствореного в місті Тульчині медичного училища. 1934-1937 рр. працював асистентом офтальмологічної клініки Київського стоматологічного інституту. 1937-1941 рр. – завідувач очного відділення в м. Владикавказі, головний офтальмолог Північно-Осетинської автономної республіки.

Під час війни 1941-45 рр. І.С.Мазур в армії очолював очне відділення військових госпіталів. Був поранений. Нагороджений орденом Червоної зірки, медалями «За оборону Кавказу» та «За перемогу над Німеччиною». Демобілізований у званні майора медичної служби.

Після закінчення війни Міністерство охорони здоров’я УРСР запропонувало Іванові Степановичу роботу в Тернополі, де він працював впродовж 30 років.

1945 року в Тернопільській області не було жодного офтальмолога. І.С.Мазур зорганізував та очолив очне відділення обласної лікарні, став головним офтальмологом області.

За перші півтора року ( з серпня 1945 р. до грудня 1946 р.) в очному стаціонарі обласної лікарні пройшли лікування 1015 хворих, а в очному кабінеті поліклініки прийнято 12030 хворих (24960 відвідувань). І.С.Мазур досконало володів оперативною технікою, проводив операції на оці та придатках і навколишніх тканинах орбіти.

Для прискорення підготовки кадрів окулістів для районів області І.С.Мазур зорганізував чотиримісячні курси підготовки спеціалістів на базі відділення обласної лікарні й сам проводив заняття. Поступово в кожному районі появилися кваліфіковані офтальмологи. Показники офтальмологічної служби області зусиллями Івана Степановича досягли одного з перших місць в Україні.

За період з 1945 до 1973 року в області провели майже 25000 очних операцій, з них 4000 – амбулаторних. Доводилося І.С.Мазуру часто виїжджати для планових і термінових оглядів хворих в райони, де спочатку не було окулістів, пізніше – для планових й ургентних консультацій та операцій. Скільки було таких виїздів різними видами транспорту – Іван Степанович не запам’ятав, але кількість вильотів літаком і вертольотом зафіксував 782.

У післявоєнні роки в області широко розповсюджена була трахома в занедбаних стадіях (понад 1000 хворих), а також туберкульоз і скрофульоз очей, особливо у дітей. За період діяльності І.С.Мазура трахому в області ліквідували цілком, суттєво скоротилася захворюваність іншими хворобами очей.

Після відкриття в Тернополі медичного інституту Іван Степанович співпрацював з викладачами кафедри очних хвороб, які теж виїжджали в райони області для консультацій та огляду хворих.

І.С. Мазур був дуже авторитетним і популярним лікарем, до нього на прийом приїжджали пацієнти навіть із сусідніх областей. Він 28 років (до 1973 р.) очолював офтальмологічну службу області, після чого ще впродовж двох років працював консультантом у міській лікарні №1.

Іван Степанович успішно поєднував професійну роботу з громадською діяльністю. Двічі був обраний депутатом Верховної Ради УРСР, багато років був членом президії Тернопільського обкому профспілки медичних працівників, членом профкому працівників обласної лікарні. Іван Степанович зорганізував та очолював до виходу на пенсію обласне наукове товариство офтальмологів.

Успішна професійна й громадська діяльність І.С.Мазура відзначені званням «Заслужений лікар УРСР», орденом Леніна, орденом Трудового Червоного прапора, медаллю «За трудову доблесть», знаком «Відмінник охорони здоров’я», медаллю Фонду миру, численними грамотами Міністерства охорони здоров’я, українського комітету Товариства Червоного Хреста, товариства «Знання», обласних і міських органів влади й громадських організацій, головного лікаря лікарні.

Іван Степанович відійшов у вічність 2 травня 1977 р. на 86-му році життя.

Своєю невтомною діяльністю І.С.Мазур заслужив глибоку шану від пацієнтів, медичної громадськості та мешканців Тернопілля, посідає почесне місце в історії нашого краю.

Анатолій ПАЛАМАРЧУК,

випускник ТДМУ


СЛОВО ПРО ВЧИТЕЛЯ

Вчитель! Перший вчитель, його кожен пам’ятає. А образ вчителя, який допоміг тобі стати фахівцем на початку трудового шляху, завжди в пам’яті, в душі.

Таким незабутнім для нас є Іван Степанович Мазур, заслужений лікар УРСР, офтальмолог-хірург з вищою категорією.

Іван Степанович очолював офтальмологічну службу області з 1945-го року й тривалий час був єдиним окулістом в м. Тернополі та області. Це була Людина з великої літери: зовні красивий, високоінтелігентний, мудрий, який не шкодував сил навчати молодих лікарів.

Не було тоді такого, як тепер офтальмологічного обладнання (мікроскопів, щілинних ламп, комп’ютерів), але діагностика була на висоті. Діагноз він вчив ставити колегіально й при цьому піднімав авторитет молодих лікарів. Коли ми залишалися в ординаторській самі, міг досить різко розкритикувати наші дії, особливо під час операцій. До оперативних втручань завжди допускав, але постійно наголошував, що маємо берегти руки (оперували тоді без рукавичок).

Цього року минуло 40 років, як не стало нашого Івана Степановича.

Вічна йому пам’ять!

Наталія СТАРОЩАК,

Богдана САЮК,

лікарі-офтальмологи, випускники нашого ВНЗ


ЧАРІВНИК

Посвята заслуженому лікарю УРСР

І.С. Мазуру

Він одкриває людям душ віконця,

Тим, хто в житті іще не бачив сонця,

Чи в кого хворість відібрала зір.

Скільки серць в подяці

Стискається при імені його,

Сердець, що довго билися у мряці…

Це справжній син Радянської Вітчизни,

Моєї України славний син!

Хвала йому! Життя багато років

Йому я зичу од очей і серць,

За сонце з тьмою зоряний боєць!

Володимир СОСЮРА

(1960 р.)

Поділитись:Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInEmail this to someonePrint this page