Верба проти бактерій та глистів

Своєрідним символом української природи є ще одне дерево – верба біла. Вона зазвичай виростає до 25-30 м висотою, має розлогу крону, темно-сіру в тріщинах кору. Гілля – довге, інколи понад 2 м, тонке, гнучке. З медичною метою використовують кору, зібрану в період руху соку. Сировину сушать на горищах чи в приміщенні, яке добре провітрюється. Термін зберігання – 4 роки. Препарати, виготовлені з кори, мають знеболювальні, протизапальні, жарознижувальні, потогінні, протиалергійні, антибактеріальні, кровоспинні, ранозагоювальні й протиглистні властивості. Відвар і настій кори також застосовують для тамування головного болю, у разі невралгії, неврозів, ревматизму, подагри, ГРЗ, захворювань травного тракту, хвороб печінки й селезінки, спричинених токсикацією. Крім того, вони допомагають у лікуванні запальних процесів сечовидільних шляхів і маткових кровотеч.

Відвар кори готують так: 15 г сировини залити 200 мл окропу, кип’ятити 30 хв., настояти до охолодження, профільтрувати, приймати по 1 ст. л. тричі на день.

Настій кори: 1 ч. л. залити 200 мл окропу, настояти до охолодження, профільтрувати, приймати по 1 ст. л. 4-5 разів на день.

Порошок з кори верби приймають по 0,5-1 ч. л. на ніч.

Зовнішньо відвар і настій кори верби білої застосовують для полоскань за стоматиту, гінгівіту, пародонтозу, ангіни, запальних процесів у ротовій порожнині та горлі.

А ще з відвару кори готують ванни для лікування варикозного розширення вен, флебіту, пролежнів, використовують його й для обмивання ран.

Для боротьби з підвищеною пітливістю приймають ванни з настоєм кори, який готують так: 1 ч. л. порошку кори залити 400 мл холодної води, настояти 8 годин, профільтрувати, додати до ванни.

Порошок з подрібненої кори використовують для припинення носових кровотеч і для присипки кровоточивих ран.

Лілія ЛУКАШ