Біль Голодомору та свічка пам’яті

З метою гідного та належного вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, вчиненого тоталітарним репресивним сталінським режимом, 22 листопада на кафедрі фізіології з основами біоетики та біобезпеки ТДМУ провели вечір пам’яті.

Степан ВАДЗЮК – завідувач кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки ТДМУ, професор, Наталія ВОЛОТОВСЬКА – асистент на заході вшанування пам’яті заморених Великим Голодом

Розпочав захід завідувач кафедри, професор С.Н. Вадзюк, нагадавши присутнім, що цей день щорічно відзначається в Україні останньої суботи листопада. Цьогоріч 24 листопада о 16 годині українці, запаливши свічку, хвилиною мовчання вшановуватимуть пам’ять замордованих Великим Голодом.

«Тепер, коли Україна є незалежною державою, наш громадянський обов’язок на належному рівні вшанувати пам’ять мільйонів невинно вбитих українців 1932-1933 року. Кожен День пам’яті жертв Голодомору – це нагадування нам про відповідальність за недопущення ненависті, геноциду в майбутньому та відстоювання людської гідності, прав і свобод», – мовив науковець.

Серед присутніх у залі були також кураторські іноземні групи – багато зі студентів вже чули про геноцид українського народу та висловили готовність взяти участь у всеукраїнській акції «Запалімо свічку пам’яті» на знак солідарності з українцями.

Запрошені переглянули відеопрезентацію на тему «Світлі обереги моєї родини», яку створили асистент кафедри Наталія Волотовська та студентка ІІ курсу коледжу економіки, права та інформаційних технологій ТНЕУ Соломія Федик, яка днями отримала диплом з відзнакою ІІІ Міжнародного міждисциплінарного конкурсу наукових і мистецьких робіт за спеціальною темою 2018 року «Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид Українського народу: історія/ пам’ять родини – історія/пам’ять країни». Ініціатором конкурсу виступили громадська організація «Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору» за сприяння Міністерства освіти та науки України, Інституту історії України НАН України, науково-освітнього консорціуму з вивчення Голодомору при Канадському Інституті українських студій Альбертського університету.

Перед переглядом Наталія розповіла, що вперше почула про Голодомор, який пережила її родина на Київщині, від прабабусі Василини Потапенко. Згадкою про ті страшні часи й єдиною цінною річчю, що залишилася в заможної родини, став домотканий вишитий рушник. Все решта було таємно виміняно на продукти харчування. Розповіді прабабусі надихнули на створення картини та вірша ще 1998 року. А вірш згодом переріс у поему «Мільйони їх – мов колосків на ниві», до якої композитор Леонід Міллер створив музичний супровід. Цей вислів згодом став підписом до пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років, що стоїть на межі Тернопільської та Хмельницької областей.

«Дуже важливо, щоб не переривався ланцюжок пам’яті. Бо доки жива пам’ять народу – доти існує нація та держава. Біль Голодомору та свічка пам’яті повинні бути незгасними і в наступних поколіннях. Щоб бути справді вільною та щасливою, людина мусить знати дуже багато. І не лише того, що можна почерпнути з підручників, а й того, що бережуть у своїх візерунках прадавні рушники, про що мовчать старі фотографії та що заховано в людській пам’яті» – підсумував завідувач кафедри.


Світлі обереги моєї родини

Свічею тануло життя на двох долонях, двох долонях…

Назад не буде вороття – душа сивіє, а не скроні.

Голодомор лишив руїни нам з тих років. Але увись

Немов метелики, злітали душі…

Н. Волотовська

У Києві 22-24 листопада відбувся Міжнародний форум «Україна пам’ятає, світ визнає» до 85-тих роковин Голодомору 1932-1933 років – геноциду українського народу. Захід передбачав і спеціальні події, зокрема, презентацію в Українському домі виставки малюнків «Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу: пам’ять в ім’я майбутнього».

Серед представлених робіт була й картина асистента кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки ТДМУ, кандидата медичних наук Наталії Волотовської, в якій домінує філософія потужного потенціалу креативності та незнищенності української душі й нації.

…Історії дно не міліє.

Душа завітає крізь вічність

І крильця собі погріє.

 

Сьогодні запалимо свічі.

Пшеничне колосся шепоче.

Горить чорним полум’ям той, хто калічив.

Сльози топили Вкраїни очі.

 

Хто пам’ятає, той зрозуміє.

Вічність дає шанс щодня.

Небо мовчить, серце – німіє.

Їхня туга – моя.

Павло Хобзей, заступник міністра освіти й науки України, Людмила Гриневич, директор українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору, вручили нагороди переможцям ІІІ Міжнародного конкурсу наукових і мистецьких робіт імені Володимира Маняка та Лідії Коваленко: «Ми пам’ятаємо. Ми сильні», серед яких була й відеопрезентація «Світлі обереги моєї родини» студентки ІІ курсу коледжу економіки, права та інформаційних технологій ТНЕУ Соломії Федик.

Добірку підготувала Наталія ВОЛОТОВСЬКА,

асистент кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки ТДМУ