Богдан Рокун: «Знання – запорука успіху»

Богдан Рокун – переможець другого етапу Всеукраїнської олімпіади з ендокринології, що відбулася в квітні цього року в ТНМУ та в якій взяли участь понад півсотні студентів з медичних вишів України. Про своє захоплення ендокринологією й медициною загалом, лікарську спеціальність, яку хотів би обрати в майбутньому, про студентське життя під час навчального року й літній відпочинок Богдан розповів в інтерв’ю «Медичній академії».

– Ви перейшли на 5 курс медичного факультету. Результатом літньої сесії задоволені?

– Заліки та іспити склав успішно. Хоча вища медична освіта дається нелегкою працею, але якщо протягом семестру вчитися систематично, то сесія – не такий вже й складний період.

– Коли зацікавилися медициною?

– Що буду лікарем, вирішив після 9 класу. Я – з міста Любешів Волинської області. Навчався у профільному біолого-хімічному класі місцевої школи, яку закінчив зі срібною медаллю. Брав участь в олімпіадах з біології та отримав високі бали за підсумками ЗНО з природничих дисциплін. До слова, чимало випускників Любешівської школи стають студентами медичних вищих навчальних закладів, бо мають гарні знання. Приміром, моїм сусідом у кімнаті в гуртожитку є колишній однокласник, а нині студент стоматологічного факультету ТНМУ Володимир Павлючик. Ми дружимо з 5 класу й до Тернопільського медуніверситету разом вступали. Тепер це наша альма-матер.

– Ви із сім’ї лікарів?

– Ні, моя мама – вчителька фізики та математики, тато працює в лісотехнічній галузі. Але в родині медики є. Моя тітка працює медсестрою, дядько – лікар-анестезіолог.

– Щоб отримати вищу медичну освіту, ви обрали ТНМУ, чому?

– Бо чув багато гарних відгуків про університет від знайомих – колишніх випускників ТНМУ, які стали справжніми лікарями. Їхні розповіді про навчання мотивували обрати саме Тернопільський медуніверситет. Також проаналізував вебсторінки медичних університетів, їх інформаційність і сайт ТНМУ мені сподобався найбільше. В розділі для абітурієнтів я знайшов усе, що потрібно знати про вступ, тож вчасно підготував і подав документи.

– Яку лікарську спеціальність хотіли б обрати в майбутньому?

– Остаточно ще не визначився, але в пріоритеті – ендокринологія та кардіологія. З 4 курсу відвідую студентський науковий гурток кафедри внутрішньої медицини №1, керівником якого є доцентка Людмила Володимирівна Радецька. Цьогоріч мене обрали старостою гуртка. І я вперше взяв участь в олімпіаді з ендокринології. Підготуватися до неї мені допомогли завідувачка кафедри внутрішньої медицини №1, професорка Надія Василівна Пасєчко, доцентки Людмила Володимирівна Радецька, Ірина Петрівна Савченко, Людмила Валеріївна Наумова. Користуючись нагодою, хочу подякувати наставникам за отримані знання.

– Ви перемогли за підсумками виконаних завдань усіх чотирьох турів олімпіади, в якій взяли участь понад 50 студентів з різних медичних вишів України. Яким був порядок проведення змагань?

– Вони відбувалися в чотири тури. Перший передбачав комп’ютерне тестування з усіх розділів навчальної дисципліни. Потрібно було дати відповідь на 100 запитань упродовж 100 хвилин. Під час другого туру учасники олімпіади давали письмові відповіді на багаторівневі ситуаційні задачі. Третій передбачав курацію хворого з використанням інтерактивної дошки в центрі симуляційного навчання. Під час четвертого туру треба було інтерпретувати лабораторно-інструментальні дані з подальшою корекцією лікування.

– Що виявилося для вас найскладнішим?

– І найскладнішими, і найцікавішими були багаторівневі ситуаційні задачі, що передбачали конкретні клінічні ситуації. На основі анамнезу й результатів обстеження умовного пацієнта слід було встановити діагноз, визначити та розписати лікування. Я багато часу присвятив підготовці до олімпіади, бо хотів гідно представити наш університет, і тішуся, що мені це вдалося.

– Де проходитимете літню практику?

– У Жешуві, адміністративному центрі Підкарпатського воєводства (Польща). Тутешній університет має потужну клінічну базу. Впевнений, що отримаю цінний досвід.

Дуже сподобалася прозора організація конкурсу на проходження виробничої практики за кордоном. На сайті ТНМУ кожен міг ознайомитися з умовами конкурсу та подати заяву про участь у практиці. Добір кандидатів здійснювали за чіткими критеріями. Після співбесіди з конкурсантами на відкритому засіданні конкурсної комісії відбулося голосування й я почув власне прізвище в переліку осіб, що поїдуть на практику за кордон. Вдячний альма-матер за таку можливість.

– Які ваші захоплення у вільний час?

– Учитися слід щодня, тому читаю міжнародні протоколи з лікування ендокринологічних захворювань. Медицина не стоїть на місці, а Інтернет робить доступною найсвіжішу інформацію. Люблю спорт, зокрема, паверліфтинг. Під час навчального року відвідую тренажерну залу. Вона міститься в університетському гуртожитку, її обладнали потужними силовими- і кардіотренажерами. Тренуватися тут зручно та комфортно. Приємно, що серед студентів ТНМУ багато спортсменів високого рівня, зокрема, й з паверліфтингу. Таким чином власним прикладом пропагуємо здоровий спосіб життя.

Коли приїжджаю додому – люблю ходити з татом на полювання. Мій тато – мисливець з великим стажем, я ж – радше аматор, мисливець без трофеїв, бо мені більше подобається споглядати красу природи. Хоча стріляю влучно.

– Які плани на канікули?

– Хочу вдома побути, з родиною. Від батьківського будинку на околиці Любешева до лісу – рукою подати, поруч протікає річка Стохід – найдовша й найчистіша на Волині. Дивовижної краси місцевість! Коли приїжджаю – щодня здійснюю пробіжки лісом, до берега річки. Це чудова можливість відпочити від міської метушні й насолодитися природою.

Лідія ХМІЛЯР,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)