Апендикс: маленький орган великого організму

Про те, що в нашій черевній порожнині є такий невеличкий відросток, чули, напевно, всі. А от яку роль він виконує й чи взагалі потрібний, якщо є багато інших, чому доводиться інколи його видаляти та за яких обставин, цікаво дізнатися багатьом. Навіть науковці не одразу помітили його важливу функцію й вважали, що він збирає лушпиння від насіння та рибні кісточки, тому його неодмінно треба видалити, якщо з’явився біль. І лише нещодавні відкриття вчених визначили справжню роль апендикса: він має вирішальне значення для здорового травлення та відіграє важливу роль для тривалості життя.

Трохи історії та сучасних досліджень

Минулого століття в Америці про всяк випадок було заведено видаляти апендикс кожному новонародженому, щоб у майбутньому уникнути проблем. Але з’ясувалося, що у вчорашніх немовлят, яким зробили апендиктомію, з часом розвивалися серйозні порушення травлення, і вони помітно відставали в розвитку, особливо це позначалося на імунній системі.

Може, в цьому органі виробляються речовини, конче потрібні для належної роботи кишківника? Це питання роками вивчали вчені. Перевіряли всілякі причини запалення цього рудиментарного органа: від забруднення насінням – до надмірної кількості токсинів, що нагромаджуються в кишківнику. І сучасна медицина спростувала твердження, що видалення апендикса, так само, як й інших «зайвих» органів, істотно не вплине на загальний стан організму.

Західноєвропейські вчені вирішили дослідити, наскільки важливою є функція цього «зайвого» органа. З’ясувалося, що група імунних клітин працює спільно з апендиксом для захисту кишківника від інфекцій (вроджені лімфоїдні клітини захищають апендикс від шкідливих бактерій). Він перетворюється на своєрідний притулок для «добрих» бактерій, які могли б «повторно заповнити» кишківник і відновити здоров’я травної системи.

Має механізм, який дає змогу контролювати склад мікрофлори травного тракту

– Апендикс вважають відростком сліпої кишки в людини завдовжки від 8 до 15 см, – пояснює лікар-хірург Олександр Башта. – Дослідження показали, що апендикс є радше не рудиментом, тобто органом, що втратив своє початкове призначення, а пізнім еволюційним набутком. Саме апендикс дає змогу з якнайменшими втратами перенести різкі отруєння чи хвороби на кшталт діареї та швидко відновитися після них. Саме апендикс містить нашу «еталонну мікрофлору», служить як інкубатор для кишкової палички, яка тут постійно живе й розмножується. Звідси відбувається надходження нових порцій кишкової палички до товстої кишки, де вона перешкоджає патологічному розмноженню інших мікроорганізмів, у тому числі й хвороботворних. Іншими словами, апендикс має механізм, який дає змогу контролювати склад мікрофлори травного тракту. Ще одна важлива роль апендикса в тому, що він є конче потрібним лімфатичним органом. За будовою та кількістю лімфоїдної тканини його ще називають кишковим мигдаликом. Ця тканина бере якнайактивнішу участь в усіх проявах нашого імунітету. І якщо до організму проникає чужорідний вірус чи мікроорганізм, саме її реакція проявляється першою. Завдяки силі свого лімфоїдного апарату, апендикс бере участь у всіх процесах організму, які супрово-джує імунна реакція. Адже не випадково природа розпорядилася так, що кількість нервових закінчень в апендиксі – така сама, як у товстій та тонкій кишках разом узятих. Нині хірурги вже припинили видаляти апендикс без поважної причини. Одначе потреба в його видаленні все ж залишається. Адже вона може «вибухнути» будь-якої миті й призвести людину до загибелі. Апендицит – найчасті-ше гостре захворювання органів черевної порожнини. Причин гострого апендициту – безліч і часто-густо їх сума призводить до запалення. Коли стало зрозумілим головне призначення цього органа, збагнули водночас і причину: вона пов’язана з надмірними навантаженнями на лімфатичну систему та проблемами з мікрофлорою, що населяє наш організм.

Коли зволікати не можна

Апендицит виникає внаслідок того, що венозний та лімфатичний відтік з апендикса припиняється через активацію кишкової мікрофлори й закупорення (обтурації) просвіту між апендиксом та сліпою кишкою, а отже, відросток збільшується в кілька разів, – пояснює хірург. – Обтурацію можуть зумовити калові камені, паразити, васкуліт (запалення кровоносних судин), деякі інфекційні хвороби. У цих випадках апендикс переповнюється, що призводить до гострого запалення та можливого некрозу тканин.

Підступність цього захворювання в тому, що подібні симптоми можуть спостерігатися, по суті, за будь-якого нездужання: від грипу, холециститу й перфоративної виразки – до запалення придатків чи навіть позаматкової вагітності. І хоча розпізнати апендицит може лише фахівець, основні його ознаки має знати кожен, щоб не залишити без уваги небезпечне запалення.

Отже, якщо з’явився раптовий біль у животі (найчастіше – в ділянці пупка чи вище) й він мігрує, зміщуючись в праву частину живота. Якщо біль посилюється під час кашлю, ходьби, з’явилися нудота, блювота та розлад шлунка (але вони не є обов’язковими) – зволікати в таких випадках не можна. Навіть якщо біль у животі не дуже гострий, навіть якщо він періодично вщухає – це не привід заспокоїтися самому, бо часто його зниження є ознакою переходу хвороби в більш важку фазу. А в людей похилого віку захворювання може перебігати взагалі у стертій формі. Також бувають ситуації, коли апендицит гострим болем не проявляється, а лише є відчуття дискомфорту у животі. Найприкметнішим першим симптомом гострої форми апендициту є саме раптовий біль у ділянці сонячного сплетення чи над пупком. І якщо він посилюється від зміни положення тіла в просторі, наприклад, коли лягти на протилежний бік, відчувається, як біль «тягне», це свідчить про запалення апендикса. Загальна температура тіла підвищується до 38°С, пульс частішає. За наявності таких ознак потрібний негайний лікарський нагляд. Категорично забороняється застосовувати проносні, клізми, болезаспокійливі засоби, спазмолітики та «жарознижувальні», адже вони можуть приховати справжню клінічну картину та викликати його перфорацію, що водночас призведе до запалення очеревини (перитоніту).

Профілактика апендициту

Профілактика апендициту багато в чому залежить від вживання багатої на грубі волокна їжі, яка активізує перистальтику кишківника, звільняє його від токсичних застоїв і пом’якшує випорожнення. Для цього слід вживати харчові волокна зернових, бобових, овочів і фруктів, водоростей, грибів. Молочнокислі мікроорганізми підтримають баланс кишкових бактерій та зведуть до мінімуму вміст патогенних бактерій. Запалення апендикса відбувається часом досить несподівано та має неприємні наслідки: інфекційний процес поширюється за межі зони його виникнення, спричиняючи розвиток перитоніту (запалення очеревини) та сепсису чи формування абсцесу в черевній порожнині (міжкишкові, під діафрагмою), в заочеревинному просторі (в ділянці тазу). Внаслідок апендициту часто розвивається непрохідність кишок, і тоді виникають закрепи. Вчені дійшли висновку, що найчастіше апендицит проявляється в людей у тих країнах, де в продуктах є мало клітковини. Темношкірі в низці африканських країн хворіють у десять разів менше, ніж білошкірі, які харчуються, як на Заході. А під час Другої світової у Швейцарії та Англії різко скоротилися випадки цієї хвороби, бо в їжі тоді було багато клітковини.

Для профілактики апендициту до щоденного меню слід ввести чорнослив, яблука, моркву, листовий салат, капусту всіх видів, ягоди, сливи й абрикоси, вівсянку, гречку, хліб грубого помелу, висівки вівсяні, житні й пшеничні, кефір і несолодкий йогурт.

А ось від крохмалевмісних і смажених у фритюрі продуктів, солодощів та алкоголю (вони сповільнюють перистальтику кишківника й ускладнюють просування їжі травним трактом) потрібно відмовитися.

Спровокувати апендицит здатні тверді груші й черемха, жирне м’ясо й ковбаси, вироби з білого хліба та макарони, газована вода, солоні сухарики й чіпси, фабричні цукерки та шоколадні батончики.

Ідеальні умови для розмноження хвороботворних мікроорганізмів створюють антибіотики. Якщо їх вживати безконтрольно, знижується імунітет, і вони знищують як шкідливу, так і корисну мікрофлору та створюють умови для різних запалень. Фреші з моркви, буряків та огірків у пропорції 2:1:1. Для ефективного очищення достатньо однієї склянки овочевої суміші курсом 10 днів. Овочеві свіжовичавлені соки є потужним концентрованим засобом, тому пити їх можна лише в суміші.

Закрепу, а отже, й апендициту, можна запобігти, якщо насіння льону додавати в каші, кефір та овочеві салати. Не забувайте про ранкову гімнастику, яка потрібна передусім для того, щоб розбудити сонний кишківник. Для цього слід, не встаючи з ліжка, лежачи на спині, зробити глибокий вдих, потім – видих і, затримавши подих, втягнути живіт. Через 5-7 секунд м’язи живота розслабити. Повторювати вправу приблизно 8-10 разів. Після цього можна зробити масаж живота: лежачи на спині, покласти під голову невелику подушку, ноги в колінах ледь зігнути. Потім у зоні пупка за годинниковою стрілкою робити плавні, м’які колові рухи подушечками 2-3 пальців. Амплітуду рухів слід поступово нарощувати, розширюючи масаж до грудної клітки та лобка. Так робити 4-5 разів. Якщо масажувати таким способом після основних прийомів їжі, активізується просування їжі кишківником і стимулюється кровообіг в апендиксі, що запобігає його запаленню.

Лариса ЛУКАЩУК