Анастасія Стельмах: «Професія лікаря викликала в мене повагу з дитинства»

Студентка 3 курсу медичного факультету Анастасія Стельмах навчається на державній формі навчання й отримує підвищену стипендію. У Всеукраїнській студентській олімпіаді з навчальної дисципліни «Гістологія, цитологія, ембріологія», що відбулася на базі Української медичної стоматологічної академії в Полтаві, дівчина здобула третє місце.

– Всеукраїнська предметна олімпіада завжди збирає найкращих. Скільки учасників було цього разу?

– Понад сорок студентів з різних медичних вишів України, переможці першого етапу олімпіади, які приїхали з Києва, Харкова, Чернівців, Дніпра, Вінниці, Сум, Івано-Франківська, Полтави, Одеси, Запоріжжя та Тернополя. ТДМУ представляли Катерина Лукащук, Анастасія Герасименко та я. У фіналі наша команда посіла друге місце, що є показником високого рівня фахової підготовки в нашому університеті.

ІІ етап Всеукраїнської студентської олімпіади складався з п’яти турів. Перший – письмово відповісти на теоретичні питання. Завдання другого та третього – ідентифікувати, описати й порівняти фото препаратів світлової та електронної мікроскопії. Відтак відбулося комп’ютерне тестування з усіх розділів навчальної дисципліни й на завершення – слід було ідентифікувати гістологічні структури на фотографіях мікропрепаратів у тестовій формі.

– Ви впоралися з усіма завданнями та увійшли до «трійки» переможців. Катерину Лукащук відзначили дипломом за найкращу письмову роботу з теоретичних питань.

– Такі перемоги надихають, тож додому повернулася в гарному настрої. Вдячна викладачам кафедри гістології та ембріології, яку очолює професор Костянтин Степанович Волков, за отримані знання й якісну підготовку до участі в олімпіаді.

– Яке враження справила на вас Полтава?

– Уперше побувала в цьому місті. Воно мені сподобалося, бо має свій колорит. Запам’яталася екскурсія до музею-садиби Івана Котляревського – затишного меморіального комплексу в самому серці стародавньої Полтави.

– Перш, аніж стати студенткою, ви закінчили…

– … загальноосвітню гімназію в селищі Великі Бірки Тернопільського району. Школяркою брала участь в олімпіадах з англійської мови, біології, хімії, історії. В 10 класі на Всеукраїнській олімпіаді з біології посіла третє місце. Відвідувала також секцію «хімія» Тернопільської філії Малої академії Наук України. Заняття, які вів доцент ТДМУ Григорій Ярославович Загричук, сприяли моєму захопленню природничими науками.

– З усіх професій ви обрали професію лікаря. Чому?

– Вона викликала в мене повагу з дитинства. Мій тато – лікар. Свого часу він закінчив ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського, працює травматологом районної лікарні у Великих Бірках. Мама – медсестра, випускниця Кременецького медичного училища ім. Арсена Річинського. Дитиною я дуже любила, коли батьки брали мене із собою на роботу. Там було набагато цікавіше, ніж у дитсадочку. Я знала всі типи перев’язок, уміла накладати їх на різні ділянки тіла й уже в першому класі заявила батькам, що хочу бути медсестрою, як мама. Згодом, коли підросла й моє уявлення про світ розширилося, з’явилися також інші уподобання. Зокрема, стало цікаво вивчати іноземні мови, мистецтво й, зокрема, архітектуру. В 11 класі я все ще вагалася з вибором, та медицина переважила інші захоплення. Школу закінчила із золотою медаллю та подала документи до ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського.

– Загальновідомо, що навчатися в медичному виші важче, ніж в інших. Тим більше – навчатися на «відмінно». Що для цього потрібно?

– Бажання та праця. Якщо беруся за якусь справу, то намагаюся зробити її якнайкраще. Хоча це й непросто. Не завжди вдається зорганізувати свій час правильно, деколи витрачаю його на щось необов’язкове, приміром, соціальні мережі.

– Ваше улюблене заняття у вільний час?

– Раніше любила малювати й у школі забезпечувала художнє оформлення всіх творчих заходів. Сім років відвідувала клуб бального танцю «Альянс». А наразі… Не сказала б, що маю захоплення, не пов’язане з медициною. Зацікавилася роботою студентського наукового гуртка кафедри патоморфології. Участь в ньому – чудова можливість отримати поглиблені знання з фундаментальної науки сучасної медицини – патоморфології.

– Який вид спорту вам подобається?

– Піший туризм. Минулої весни ми з братом ходили в похід в Карпати, піднімалися на хребет Кострич.

– Ваш брат теж обрав справою свого життя медицину?

– Так, Максим закінчив Вінницький національний медичний університет і продовжує післядипломне навчання в інтернатурі в НМАПО ім. П.Л. Шупика. Його спеціальність – нейрохірургія. Цього року двічі їздила з одногрупниками в Карпати на вихідні. Першого разу доїхали поїздом до містечка Воловець, звідки зійшли на Боржавський хребет: гора Цицька, вершина Плай. Моя одногрупниця, пластунка Оленка Стець добре знає ці місця, тож допомогла обрати оптимальний маршрут. Другу ж мандрівку – на гору Хом’як – здійснили восени. Розпочали сходження о 8 годині ранку і в полудень були на вершині, втомлені, але щасливі. Я люблю Карпати. Природа тут надзвичайної краси: густі ліси, круті гори. І все це близько – ввечері сідаєш у поїзд і зранку вже на місці.

– Які плани на зимові канікули?

– Плани будуватиму, та вже після сесії.

– Улюблене свято?

– Різдво з його чарівною атмосферою очікування дива.

– Ваш улюблений вислів або цитата?

– Навчаючись у гімназії, як аксіому сприймала фразу «Сміливі завжди мають щастя», можливо, тому, що бракувало впевненості в собі. Університет навчив бути наполегливою та добиватися бажаного. Тому зараз мені до душі вислів «Якщо берешся за справу – роби її з пристрастю або взагалі не починай».

Лідія ХМІЛЯР