Академік Сергій Комісаренко: «Наш конгрес відкритий для всіх фахівців наук про життя»

П’ять днів у Тернополі працюватиме ХІІ Український біохімічний конгрес. Наш кореспондент зустрівся з головою організаційного й програмного комітетів форуму, академіком Національної академії наук України та Національної академії медичних наук України, директором Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна, президентом Українського біохімічного товариства Сергієм КОМІСАРЕНКОМ, аби завчасу дізнатися про заходи, які відбудуться в рамках конгресу.

– Сергію Васильовичу, гадаю, доречно було б розпочати нашу розмову з короткої історичної довідки про Українське біохімічне товариство.

– Наше товариство створене 91 рік тому та є одним з найстаріших біохімічних організацій у світі. Трохи більше років існує хіба Британське, яке вже відзначило своє 100-ліття. В Україні таку структуру заснував академік Олександр Палладін, який також створив 1925 року Інститут біохімії. Тоді Олександр Володимирович був ще молодим ученим. Через рік за його ініціативи з’явився журнал «Наукові записки Українського біохемічного інституту», що згодом став носити назву «Український біохімічний журнал». Нині цей часопис видають лише англійською мовою.

Наше товариство в часи діяльності Олександра Палладіна об’єднувало не лише біохіміків, тож називалося Товариством біохіміків, фізіологів і фармакологів. У середині 1950-х років фізіологи та фармакологи вирішили вийти зі складу цієї організації та створити власні.

– Як місцем проведення конгресу обрали саме Тернопіль, а точніше, національний медичний університет ім. Івана Горбачевського?

– Намагаємося скликати наші конгреси не лише в столиці, але й в інших містах країни. Хоча, чесно кажучи, проведення такого форуму в Києві обходиться фінансово значно дешевше. На науку зараз виділяють надто незначні кошти. Більшість же біохіміків мешкає у столиці. Та, попри все, прагнемо, щоб такий масштабний захід відбувався в обласних центрах. Вже конгрес приймали у Чернівцях, Харкові, Донецьку, Одесі, зараз ось – у Тернополі. Адже у вашому місті є національний медичний університет ім. Івана Горбачевського. Я відвідував цей виш і побачив, як багато тут роблять для забезпечення високого рівня викладання. Вважаю, проведення ХІІ Українського біохімічного конгресу у стінах цього університету буде цікавим і для викладачів, і для студентів, а також для тутешніх лікарів.

Університет носить ім’я Івана Горбачевського. В Україні, на жаль, про нього мало знають. Це ж – чудова й унікальна людина, видатний учений та організатор охорони здоров’я. Народився в селі Зарубинці неподалік Тернополя. Він чудово володів німецькою, англійською мовами, але друкувався й українською. Ставши біохіміком, зробив кілька дуже важливих робіт – уперше синтезував сечовину, першим передбачив, що протеїни складаються з амінокислот. Нині відомо, що Іван Горбачевський був одним з номінантів на Нобелівську премію 1911 року. Тому й вирішили конгрес біохіміків організувати саме в Тернополі.

– Але, здається, на конгресі в Тернополі зберуться не лише біохіміки?

– Маєте рацію. Він об’єднає не лише біохіміків, а й фахівців, які нині розвивають науки про життя. Так, біохімію вважають центральною наукою про життя, але зараз є багато відгалужень, з’являються нові науки, тобто біохімія має своє місце й водночас співпрацює з багатьма іншими науками. Тож прагнемо, щоб наш конгрес був відкритий для всіх спеціалістів, які зацікавлені виступити чи послухати інших учасників форуму.

– І хто триматиме слово з українських учених на конгресі?

– До участі в конгресі запросили не лише біохіміків і не лише членів Українського біохімічного товариства, а й людей, що є лідерами в нашій медичній науці. Передусім президента Національної академії медичних наук Віталія Цимбалюка, який, до слова, є випускником Тернопільського мед-університету, академіка Миколу Тронька – директора Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка, члена-кореспондента НАМН України Бориса Маньковського, який є одним з найкращих фахівців у галузі ендокринології та діабету, члена-кореспондента НАМН України, завідувача відділу Інституту кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска Олександра Пархоменка. Тобто залучили до пленарних виступів відомих фахівців з різних галузей медичної науки.

Я є керівником відділення біохімії, фізіології, молекулярної біології НАН України, до складу якого входять вісім установ, що опікуються, зокрема, медико-біологічними проблемами, аби вони теж прив’язали власні виступи до медичної тематики. Скажімо, директор Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького, академік Василь Чехун присвятить свою доповідь онкологічним проблемам. Він розповідатиме про роль малих некодувальних молекул РНК, їхню роль у розвитку, терапії, діагностиці злоякісного росту. Член-кореспондент НАМН України, співробітник Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Ярослав Шуба зупиниться на власних молекулярно-біологічних роботах, пов’язаних зі злоякісним ростом передміхурової залози. Директор Інституту молекулярної біології та генетики, академік Михайло Тукало мовитиме про антибіотики, як боротися з резистентністю до них, зокрема про антибіотики проти туберкульозу.

– Іноземні науковці також стануть учасниками конгресу?

– Конгрес відбувається, як правило, один раз на чотири роки та є підсумковим. Кажучи інакше, аналізуємо, що робиться в нашій країні та світі. Тож намагаємося щоразу запросити на форум когось з досить відомих вчених. Цьогоріч прагнули, аби в заході взяли участь, зокрема, шведський біохімік Матіас Улен – один з головних фахівців у світі у галузі протеїнів, фінський вчений Сванте Паабо, який працює в Німеччині та займається геномною археологією, тобто вивчає походження людини та її історичну міграцію континентами. У цій країні займається науковою діяльністю й Марина Родніна – наша співвітчизниця, яка закінчила аспірантуру при Інституті молекулярної біології та генетики НАН України. Проте 1992 року стала працювати в Німеччині, де зробила блискучу кар’єру – стала одним з директорів Інституту біофізичної хімії Товариства ім. Макса Планка в Ґетінґемі й отримала три роки тому за дослідження функцій рибосом премію Лейбніца – найвищу німецьку наукову нагороду. Я запрошував на конгрес до Тернополя й свого друга та колегу, відомого у світі біохіміка Аарона Чехановера, що став першим ізраїльським ученим, який отримав Нобелівську премію 2004 року. Він відкрив механізм регуляції контролю над якістю протеїнів. Аарон є іноземним членом НАН України, влітку виступав у Києві з лекцією.

Ніхто з них спочатку не відмовлявся приїхати на наш форум. Але, розумію, що вони надто зайняті люди, з часом мені повідомили, що мають уже інші домовленості. Скажімо, Марина Родніна обіцяла приїхати, але поінформувала нещодавно, що раптово призначили конкурс премії Лейбніца. І до складу комісії входять саме лауреати цієї нагороди.

– Скільки загалом буде учасників конгресу?

– Розраховуємо, що на конгресі буде понад 400 осіб. Хотіли б також, аби в ньому взяли активну участь і студенти.

– Хто після церемонії урочистого відкриття конгресу виступить з першою пленарною лекцією?

– Першу пленарну лекцію зроблю я. Її тему окреслив так: «Досягнення наук про життя – основа сучасної та майбутньої медицини». Адже ми є свідками, без перебільшення, фантастичного розвитку біологічних наук, і треба хоча б про найбільш цікаві згадати. Ця доповідь буде як своєрідна база для подальшої роботи конгресу. Друга лекція складатиметься з двох виступів, що присвятять академіку Іванові Горбачевському. Ректор Тернопільського національного медичного університету, професор Михайло Корда розповість про Івана Горбачевського як видатного вченого, громадсько-політичного та державного діяча, а професор першого медичного факультету Карлового університету в Празі, Чехія, Станіслав Штіпек – як про засновника чеської медичної хімії.

– Крім пленарних засідань, які ще заходи запланували провести?

– Певна річ, програма конгресу складатиметься не лише з пленарних, а й симпозіальних засідань. Інколи паралельно відбуватимуться по кілька симпозіумів. Будуть у нас і круглі столи. Під час цих заходів маємо намір обговорити, зокрема, тему біобезпеки, наголос поставимо й на біоінформатиці, нанобіотехнології, системній біології, на використанні грід-технологій, мовитимемо й про сталий розвиток і природокористування в Україні. Поза тим з найкращих стендових повідомлень запропонуємо молодим ученим зробити усний виступ до п’яти хвилин. Організуємо й два семінари. Один з них – «Innovative Medicine Does Not Exist Without Knowledge Transfer» проводитиме наш колега зі США доктор Шандор Варі. Це буде цікавий семінар, як впливають інновації на медицину та, відповідно, як справжня медицина не може без інновацій.

Українське біохімічне товариство є рівноправним членом Всесвітнього союзу біохіміків і молекулярних біологів та членом Федерації європейських біохімічних товариств (FEBS), яка охоплює не лише біохімічні товариства Європи. Домовилися, що FEBS проведе 4 жовтня освітній семінар «Techniques and efficient roadmaps: new options for practicals and innovative learning». На ньому йтиметься, зокрема, про такі робочі питання: як шукати міжнародні ґранти, як правильно писати наукові статті, аби вони побачили світ у добре відомих наукових часописах, як викладати біохімію та інші науки про життя.

– Чи відбудеться в межах конгресу ще й з’їзд Українського біохімічного товариства?

– Раніше конгрес мав назву з’їзду Українського біохімічного товариства. З цього випливало, що брати участь у ньому мали право лише члени товариства. Одначе ж ми відкриті для інших фахівців. Тож вирішили організовувати конгрес як масштабний захід. Але водночас у рамках форуму проводити й з’їзд товариства, де звітуємо про міжнародну й національну діяльність товариства як громадської професійної організації та про діяльність її членів, плануємо найголовніші заходи, вибираємо його керівництво, обговорюємо інші питання.

– Щиро дякую Вам, Сергію Васильовичу, за розмову. Успішної роботи конгресу!

Розмову вів

Микола ВІЛЬШАНЕНКО